Араґуаїнья (кратер)

Кратер Араґуаїнья (купол Араґуаїнья) — метеоритний кратер діаметром 40 км у Бразилії, на межі штатів Мату-Гросу і Гояс, між селами Араґуаїнья і Понте-Бранка. Другий за величиною і, можливо, найстаріший відомий кратер у Південній Америці.

Араґуаїнья
порт. Cratera de Araguainha
Знімок NASA World Wind

Знімок NASA World Wind

16°47′ пд. ш. 52°59′ зх. д.
Країна Бразилія
ШтатиГояс, Мату-Гросу
Типметеоритний
Діаметр40 км
У базах даних
EID
ПКИСЗ
ISW
EDEIS


Араґуаїнья
Похиле зображення кратера Араґуаїнья, накладене на цифрову модель рельєфу (NASA World Wind)

Кратер утворився 254,7 ± 2,5 мільйона років тому, поблизу межі пермського і тріасового періодів, коли ця місцевість була, ймовірно, мілким морем. Ця дата близька до дати пермсько-тріасового вимирання, одного з найбільших масових вимирань в історії Землі. Удар пробив палеозойські осадові породи, що належать до формацій басейну Парана, і розкрив ордовицькі гранітні породи фундаменту. Вважається, що кратер мав спочатку 24 км в ширину і 2,4 км в глибину, а потім розширився до 40 км, тому що його вал обвалився всередину.

Опис

Араґуаїнья — це складний кратер з кільцевими і радіальними розломами. Він виходит на поверхню, сильно зруйнований ерозією і перетинається річкою Арагуая. Кратер має підняту еліптичну центральну зону, де на поверхню виходить граніт. Цю зону оточує кільцева область ударного граніту, перекритого брекчією. Її, в свою чергу, оточує 6,5-кілометрове кільце хребтів і горбів висотою до 150 м, що складаються зі складчастих і круто нахилених девонських пісковиків. Це центральний район кратера. Він оточений кільцевою депресією, на дні якої лежать породи із девонських і карбонових формацій пісковику. Зовнішній обід кратера складається із залишків напівкруглих грабенів у сильно деформованих пермсько-карбонових відкладеннях. Свідчення ударного походження включають конуси розтріскування, ударну брекчію і ударний кварц.[1]

Історія та дослідження

Перше повідомлення про структуру Араґуаїнья було опубліковане в 1969 році Норзфлітом і співавт., які інтерпретували її як підняття фанерозойських відкладень, викликане крейдовою інтрузією сієніту. Геологічна розвідка 1971 року (Сільвейра Фільо і Рібейро) відзначила залягання лави, брекчії і туфи навколо центрального ядра, і зробила висновок, що Араґуаїнья була криптовулканічною структурою. У 1973 році Роберт С. Даєтц і Б. М. Френч повідомили про знахідку ударної брекчії та ударного кварцу, і ідентифікували структуру як ударний кратер. Детальне дослідження кратера в 1981–1982 роках (Альваро Пентеадо Кроста) виявило додаткові петрологічні і мінералогічні свідчення удару. У 1981 році були опубліковані геоморфологічні ознаки цієї події (Theilen-Willige). У 1992 році ударна подія була вперше датована за допомогою Rb-Sr методу (Deutsch і співавт.), згідно з чим падіння метеорита сталося близько 243 ± 19 млн років тому. У 1992 році Енгельгардт та ін. опублікували детальне вивчення піднятого ядра і встановили дату близько 246 мільйонів років тому, але пізніше її переглянули (близько 244 мільйонів років тому). Магнітні вимірювання були проведені у 1994 році Фішером і Масеро.

Сучасна оцінка віку кратера — 254,7 ± 2,5 млн років, що перекривається з віком пермсько-тріасової межі[2]. Є припущення, що деякий внесок у відповідне вимирання могло внести звільнення нафти та газу із багатих на них сланців, розповсюджених у цих місцях[3].

Доступ і збереження

До купола Араґуаїнья можна добратися на машині з міста Гоянія або Куяба. Ґрунтова дорога MT-306 між Понте Бранка і Араґуаїнья перетинає центральне підняття. Місцевому населенню станом на 1999 рік нічого не було відомо про природу купола і його наукове значення[1].

Примітки
  1. Álvaro P. Crósta (01 липня 1999). Araguainha dome - The largest astrobleme in South America. У Schobbenhaus, C.; Campos, D.A.; Queiroz, E.T.; Winge, M.; Berbert-Born, M. Sítios Geológicos e Paleontológicos do Brasil. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 19 липня 2014.
  2. E. Tohver, C. Lana, P.A. Cawood, I.R. Fletcher, F. Jourdan, S. Sherlock, B. Rasmussen, R.I.F. Trindade, E. Yokoyama, C.R. Souza Filho, Y. Marangoni (1 червня 2012). Geochronological constraints on the age of a Permo–Triassic impact event: U–Pb and 40Ar/39Ar results for the 40 km Araguainha structure of central Brazil. Geochimica et Cosmochimica Acta 86: 214–227. Bibcode:2012GeCoA..86..214T. doi:10.1016/j.gca.2012.03.005.
  3. Biggest extinction in history caused by climate-changing meteor. University of Western Australia University News Wednesday, 31 July 2013.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.