Аргумент функції

У математиці аргумент функції — це значення, яке необхідно надати для отримання результату функції. Його також називають незалежною змінною[1].

Наприклад, бінарна функція ${\displaystyle f(x,y)=x^{2}+y^{2}}$ має два аргументи, ${\displaystyle x}$ та ${\displaystyle y}$, впорядкованій парі ${\displaystyle (x,y)}$. Гіпергеометрична функція — приклад функції з чотирма аргументами. Кількість аргументів, які приймає функція, називається арністю функції. Функція, яка приймає один аргумент як вхідний (наприклад, ${\displaystyle f(x)=x^{2}}$), називається унарною функцією. Вважається, що функція двох або більше змінних має область визначення, яка складається з впорядкованих пар або кортежів значень аргументів. Аргументом тригонометричної функції є кут. Аргументом гіперболічної функції є гіперболічний кут.

Математична функція має один або більше аргументів у вигляді незалежних змінних, визначених у визначенні, які також можуть містити параметри. Незалежні змінні згадуються у списку аргументів, які приймає функція, тоді як параметри — ні. Наприклад, у логарифмічній функції ${\displaystyle f(x)=\log _{b}(x)}$ основою ${\displaystyle b}$ вважається параметр.

Іноді для позначення аргументів можуть використовуватися нижні індекси. Наприклад, індекс може використовуватися для позначення аргументів, по яким беруться часткові похідні[2].

Використання в цьому сенсі терміна «аргумент» розвинулося з астрономії, в якій історично використовувалися таблиці для визначення просторових положень планет по їх розташуванню на небі. Ці таблиці були організовані по кутам, які вимірювалися і називалися аргументами, буквально «тим, що прояснює щось інше»[3][4].