Аредіо Джимона

У дорослому футболі дебютував 1940 року виступами за команду «Про Горіція» , в якій провів три сезони, взявши участь у 76 матчах чемпіонату, після чого протягом 1943—1944 років захищав кольори «Ізоли».

З відновленням футбольних змагань в Італії після Другої світової війни продовдив кар'єру в «Мілан»і, де відіграв з 1945 по 1947 рік як один з основних гравців команди, маючи середню результативність на рівні 0,36 гола за гру першості.

Протягом 1947—1949 років захищав кольори клубу «Ліворно», після чого на чотири роки став гравцем «Палермо».

З 1953 року два сезони захищав кольори «Ювентуса», а з 1955 по 1958 рік грав у складі команд «Про Патрія» та «Ліворно».

Завершував ігрову кар'єру у команді «Емполі», за яку виступав протягом 1958—1959 років.

1951 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії.

Наступного року був у складі збірної учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі, де взяв участь у двох іграх. У першій з них, виграному з рахунком 8:0 матчі проти збірної США, відзначився хет-триком.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1959 року, очоливши тренерський штаб клубу «Пістоєзе».

Згодом також тренував «Анкону», «Ліворно» та «Ареццо», а останнім місцем тренерської роботи Джимони був «Дженоа», головним тренером команди якого він був у тандемі з Ліно Бонілаурі з 1969 по 1970 рік.

Помер 1 січня 1994 року на 70-му році життя у Ліворно.