Лунар орбітер

Програма «Лунар орбітер» прийшла на зміну програмі Рейнджер.[1]

У серпні 1963 року Науково-дослідний центр Ленглі НАСА запропонував кільком компаніям розробити орбітальний апарат для виконання програми. У відповідь свої проекти надіслали п'ять авіакомпаній. У грудні 1963 року було оголошено переможця — компанію «Боїнг». З нею у квітні 1964 року укладено контракт на 80 млн доларів.[1]

Було зроблено 8 апаратів «Лунар орбітер», з яких 3 було використано для наземних випробувань, а 5 було призначено для польоту на орбіту Місяця.[1]

Схема будови апарату «Лунар орбітер».

Орбітальні апарати «Лунар орбітер» були заввишки 2,08 м, з сонячними батареями, розведеними на 3,76 м по діаметру, відстань між краями параболічної (гостронапрямленої) й всенапрямленої батарей становила 5,21 м. Важив апарат 390 кг.[1]

Апарат мав систему стабілізації в трьох осях, що працювала з використанням датчиків орієнтації на Сонце й астроорієнтації, спрямований на зірку Канопус. Система стабілізації використовувалася при маневрах космічного апарату.[1]

На космічному апараті було встановлено спеціальний фотоапарат фірми Кодак з двома об'єктивами, що міг фотографувати ними одночасно на різні частини однієї й тієї самої фотострічки. В фотоапараті використовувалася дрібнодзерниста фотострічка, намотана на бабину. Один з об'єктивів мав фокусну відстань 610 мм, він робив високоякісні чіткі фотографії. В іншого об'єктива фокусна відстань була 80 мм, в нього був ширший кут зору і він робив фотографії середньої якості. Над об'єктивами було встановлено захисну кришку, що при потребі відкривалася або закривалася. Одержані на плівку фотографії сканувалися потім променем світла й передавалися на Землю.[1]

На апаратах «Лунар орбітер» встановлювалося також обладнання для збору даних про поверхню Місяця, вимірювання радіації і мікрометеоритних потоків біля Місяця.[1]

Для виведення апарату в космос використовувалися ракети «Агена».[1]

Фотознімки, одержані за допомогою «Лунар орбітер — 1», «Лунар орбітер — 2», «Лунар орбітер — 3», використовувались, головним чином, для пошуку місць посадки на Місяць автоматичних апаратів «Сервейєр» та місячних кабін космічних кораблів «Аполлон». За допомогою «Лунар орбітер — 4» і «Лунар орбітер — 5» було одержано додаткові знімки ділянок можливої посадки і найцікавіших з наукової точки зору ділянок видимого боку Місяця, а також полярних районів його зворотного боку, сфотографованих раніше радянськими автоматичними міжпланетними станціями «Луна-3» і «Зонд-3». Крім того, «Лунар орбітер» використовувалися для вивчення радіаційної і мікрометеорної обстановки в навколомісячному просторі, гравітаційного поля Місяця за еволюціями орбіти апаратів, а також випробування бортового обладнання і юстирування наземних станцій командно-вимірювального комплексу.

П'ятьма апаратами загалом було зроблено 1654 фотографії, з яких біля половини було зроблено з метою визначення місця посадки космічних кораблів «Аполлон».[2]^:597

Хронологія запусків апаратів була такою:[2]^:7[3]

• Лунар орбітер — 1 10.8.1966
• Лунар орбітер — 2 6.11.1966
• Лунар орбітер — 3 5.02.1967
• Лунар орбітер — 4 4.05.1967
• Лунар орбітер — 5 1.08.1967