Аристон Хіоський
Аристон Хіоський (дав.-гр. Ἀρίστων ὁ Χίος; бл. 300 до н. е. —після 269 до н. е.) — давньогрецький філософ-стоїк. Прізвиська «Сирен» та «Фалант».
| Аристон Хіоський | ||||
|---|---|---|---|---|
| дав.-гр. Αρίστων ο Χίος | ||||
| Народження |
300 до н. е. Хіос, община Хіосd, Північні Егейські острови, Греція | |||
| Смерть |
3 століття до н. е. Афіни, Греція | |||
| Знання мов |
| |||
| Діяльність |
| |||
| Літературний напрям | стоїцизм | |||
| Вчителі | Зенон із Кітіона і Полемон | |||
| Відомі студенти | Ератосфен і Діфіл | |||
| Історичний період | елліністичний період | |||
|
| ||||
Життєпис
Народився на о. Хіос приблизно у 300 році до н. е. Про молоді роки мало відомостей. Зарано переїхав до Афін, де навчався у Зенона Кітіонського та Полемона, голови Академії. Поступово відійшов від традицій Зенона та Академії, заснувавши власну школу. Став відомим за своє красномовство (звідси прізвисько Сирен). Усе подальше життя провів в Афінах, де мав численних учнів (отримали назву Аристонеї) — Аоллофана, Мільтіада, Діфіла, Ератосфена. Наприкінці життя внаслідок облисіння отримав прізвисько Фалант. Помер від сонячного удару.
Філософія
Про ідеї Аристона відомо завдяки переважно Діогену Лаертському. У доробку було 15 праць. Намагався поєднати їдеї Сократа із стоїцизмом. На відміну від Зенона Аристон відкидав логіку та фізику як несуттєве навчання для досягнення гармонії та розуміння світу. Найбільшу увагу приділяв етиці, при цьому звертаючи увагу саме на практичні аспекти цієї науки. Згідно Аристону головна мета життя — це повук Вищого Блага. При цьому погоджувався із Зеноном, що Доброчесність є первісним добром, проте відкинув її зовнішні ознаки (багатство, здоров'я). Став тим, хто впровадив поняття «байдужості» по відношенню до того, що могло вплинути на чесноти (багатство, бідність, кар'єра).
Джерела
- Christian Guérard, François Queyrel: Ariston de Chios. In: Richard Goulet (Hrsg.): Dictionnaire des philosophes antiques, Band 1, CNRS, Paris 1989, ISBN 2-222-04042-6, стор. 400—404
- Porter, J., «The Philosophy of Aristo of Chios.» In The Cynics: The Cynic Movement in Antiquity and Its Legacy. (ed. Branham and Goulet-Cazé), Berkeley: University of California Press, (1996)