Артур Гендерсон

Артур Гендерсон (англ. Arthur Henderson; 13 вересня 1863(18630913), Глазго, Шотландія — 20 жовтня 1935, Лондон, Англія) — лідер Лейбористської партії Великої Британії.

Артур Гендерсон
англ. Arthur Henderson
Народився 13 вересня 1863(1863-09-13)[1][2][…]
Глазго, Ланаркшир, Шотландія, Сполучене Королівство[3]
Помер 20 жовтня 1935(1935-10-20)[1][2][…] (72 роки)
Лондон, Велика Британія
Країна  Велика Британія
Діяльність політик, профспілковий діяч
Знання мов англійська[4]
Посада Лідер опозиціїd, міністр закордонних справ Великої Британії, лідер Лейбористської партіїd, Labour Chief Whipd, міністр освіти Великої Британіїd, Член Таємної ради Великої Британії, лідер Лейбористської партіїd, міністр внутрішніх справ Великої Британії, Головний казначейd, Член 36-го парламенту Сполученого Королівства, Член 35-го парламенту Сполученого Королівства[5], Член 34-го парламенту Сполученого Королівства[5], Член 32-го парламенту Сполученого Королівства[5], Член 31-го Парламенту Сполученого Королівстваd[5], Член 30-го Парламенту Сполученого Королівстваd[5], Член 29-го парламенту Сполученого Королівства[5], Член 28-го парламенту Сполученого Королівства[5], Член 27-го парламенту Сполученого Королівства[5] і Член 33-го парламенту Сполученого Королівства
Партія Лейбористська партія
Діти William Henderson, 1st Baron Hendersond[6] і Arthur Henderson, Baron Rowleyd[6]
Нагороди

Нобелівська премія миру (1934)

Вотелерівська премія мируd (1933)

Біографія

Народився в сім'ї текстильного робітника. Батько помер, коли йому було 10 років. Працював ливарником. Приєднався до методистської церкви, став методистських проповідником. З 1892 року — співробітник профспілки ливарників. У 1888 році Гендерсон одружився з Елеонорою Вотсон. У сім'ї народилися дочка і троє синів, старший з них був убитий під час Першої світової війни.

У 1900 році був одним із засновників комісії представництва праці, яка стала основою створеної у 1903 році Робітничої (Лейбористської) партії. У 1903 був обраний до парламенту Великої Британії і переобирався туди від різних виборчих округів до своєї смерті у 1935.

У 1911–1934 секретар Лейбористської партії.

У період Першої світової війни, у 1915–1917, Гендерсон входив до уряду Асквіта і Ллойда Джорджа, як міністр без портфеля, виступав за «війну до переможного кінця».

Після Лютневої революції 1917 приїжджав до Росії, вів переговори з Тимчасовим урядом і Петроградським радою.

Після закінчення Першої світової підтримував створення Ліги Націй. У 1924 році міністр внутрішніх справ у першому лейбористському кабінеті Макдональда; у 1929–1931 міністр закордонних справ у 2-му кабінеті Макдональда, який у 1929 відновив дипломатичні відносини з СРСР, розірвані Великою Британією у 1927. У 1932–1933 голова Міжнародної конференції з роззброєння. Лауреат Нобелівської премії миру 1934 року.

Література

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. SNAC — 2010.
  3. Who's Who — (untranslated), 1849.
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Hansard 1803–2005
  6. Lundy D. R. The Peerage

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.