Архітектура Грузії

Архітектура Грузії — комплекс монументальних пам'яток культури, сформований на території західного Закавказзя з 4 століття по Різдву Христовому.

Середовище

Територія Грузії прилягає з півдня до Головного Кавказького хребта, на заході омивається Чорним морем. У добу Середньовіччя Грузія і Вірменія були єдиною державою, що зблизило основні риси їхньої архітектури.

На формування національних традицій грузинської монументальної архітектури визначальною мірою вплинув прадавній центричний тип грузинського народного житла дарбазі, який має дерев'яне центричне конусоподібне перекриття з отвором (опайоном) над вогнищем у центрі приміщення. Аналогічний національний тип житла відомий і у Вірменії, де він називається «глхатун».

337 р. — прийняття Грузією християнства. З того часу — вирішальні впливи Візантії. Архітектура середньовічної Грузії може розглядатися у контексті візантійської культури[1].

Ранньохристиянська доба

Сформувалися основні архітектурно-містобудівні принципи грузинського зодчества, а також розпланувально-просторові типи будівель і споруд.

Найдавніші міста Грузії — перша столиця Мцхета, Тбілісі, який став столицею з VI ст., та Уджарма як друга царська резиденція оточені мурами з вежами, мали виділений акрополь — окремо укріплене верхнє місто з резиденцією правителя. Найкраще збереглися руїни тогочасних фортифікацій Уджарма — на активному рельєфі.


Найдавніші християнські храми Грузії — тринавові базиліки з бічними відкритими галереями для оглашенних (базиліка Сіоні в Болнісі 478–493).

Характерний ранньосередньовічний монастир Зедазені високо в горах з архаїчною тринавовою базилікою IV століття (без галерей, без будь-якого декору). Розвитком цього типу є купольні базиліки, в яких підкупольні підпружні арки спираються на внутрішні хрещаті в плані пілони (церква в Цромі 626–634).

Поява храмів тетраконхового типу. У V і VI на християнському Сході, у межах Східної Римської імперії великого розвитку набуло будівництво мурованих купольних хрещалень — баптистеріїв. Саме тут і виникла вперше класична тетраконхова композиція, яка вже у VI ст. дала такі грандіозні будівлі, як тетраконхи в Босрі 513 і в Апамеї на Оронті середини VI ст. Ці споруди Північної Сирії через століття змогли повторити вірменські зодчі в храмі Звартнотц в Ечміадзині 641–661. За цим зразком на Кавказі зведено ще кілька будівель, зокрема церква середини VII ст. у селі Бана в Грузії.

Ці колосальні ажурні тетраконхи з круговим обходом справили вплив на розвиток архітектури всього Середземномор'я — від Константинополя до Ломбардії. Проте сам тип ажурного висотного (висотою близько 38 м до зеніту купола) тетраконха з круговим обходом виявився архітектурно-конструктивною системою, надто складною в тектонічному плані й статично небезпечною. На думку архітектора-інженера О. Кузнецова, це конструктивне завдання «не було тектонічно розв'язане, і таке розв'язання логічно навряд чи можливе». Тож не випадково більшість таких споруд зникла ще в стародавні часи, переважно — унаслідок землетрусів. Тож храм у Бана тепер у руїнах. Розвитком і трансформацією тетраконхового типу є храмовий тип Джварі.

У цю ж добу сформувався класичний тип хрещатого однокупольного храму Самцеврісі VII ст.

Один із найстародавніших сакральних комплексів Грузії — монастир Шіомгвіме в горах поблизу Мцхета: доісторичні печери, купольний храм 560-х, церква зального типу XII–XVII ст., трапезна XIV ст.

Арабська доба і раннє середньовіччя

До доби арабського панування і раннього середньовіччя належать:

  • двокупольна базиліка Квелацмінда в Гурджаані VIII–IX ст.;
  • тринавовий, з розвиненим трансептом, багатоконховий храм в Ошкі 960 р.;
  • хрестовокупольний храм Самтавісі в Картлі 1030 р.;
  • храм Баграта в Кітаїсі 1003 р. (зруйнований туркамі і наприкінці XVII ст., зберігся в руїнах).

Для цієї доби загалом характерне домінування храмів хрестовокупольного типу.

Золоте середньовіччя

XII–XIII дало видатні монастирські комплекси за межами Мцхета: монастир Гелаті з головним храмом 1106; монастир Бетанія кінця XII — початку XIII ст.: хрестовокупольний храм вертикальних витягнутих пропорцій з фресковим зображенням цариці Тамари в інтер'єрі. Цей храм — фундація царя Давида Будівника і цариці Тамари.

Два головні центри розвитку грузинської архітектури Мцхета та Тбілісі.

Мцхета розташована у місці злиття двох головних річок Грузії — Кури та Арагві. Над містом у долині й над усім ландшафтом домінує на високій горі храм Джварі (у перекладі — хрест), 587–604. Цей храм (восьмигранний купол спирається на 8 опор) типу «вписаного тетраконха» — одна з найвизначніших пам'яток грузинської архітектури.

Біля Мцхета — мурована фортеця Бебріс-Цихе VIII–XVIII ст., що контролювала великий шлях через Кавказький хребет.

Головний храм Грузії — кафедральний собор Светі-Цховелі 1010–1029 рр., збудований зодчим Арсукісдзе. Потерпів у XIV ст., відбудований на початку XV ст. У XIX ст. знищено зовнішні галереї на поздовжніх фасадах, унаслідок чого набув композиційних рис купольної базиліки. Місце поховання грузинських царів. Оточений фортечними мурами з баштами (XVI-XVII ст.).

Неподалік від комплексу Светі-Цховелі міститься більш камерний за масштабом царський храмовий комплекс Самтавро XI ст.: хрестовокупольна церква, двох'ярусна дзвіниця і маленька капличка, мініатюрність якої підкреслює монументальність храму.

Тбілісі. Місто стало столицею завдяки цареві Вахтангу Горгасалу. Лежить у долині р. Кури на обох її берегах, затиснуте з обох боків високими схилами гірських плато. Місто лінійного типу, розвивалося вздовж річки. Над містом панує Нарі-Кала (стара фортеця) IV–XVIII ст. Вона має цитадель, нерегулярний (ландшафтний) план, подвійні стіни, мурування з каменю і цегли, пластичні форми башт.

Храм Метехі — найвизначніший у місті, збудований у V ст., у 1278–1289 рр. відновлений після монголо-татарського руйнування, у XVIII ст. проведена реконструкція купола. Відтак, зараз храм має вигляд хрестовокупольного, триапсидного, однокупольного. Біля храму — пам'ятник царю Вахтангу Горгасалу, який переніс сюди столицю із Мцхета.

Собор Сіоні VI ст. первісно був без-купольною базилікою. Пізніші перебудови перетворили храм на хрестовокупольний; у 1710 р. — обличкування фасадів новим каменем. Дзвіниця 1425 р., перебудована у XVIII ст. Друга дзвіниця — 1812 р. (стилістика російського класицизму).

Інші архітектурні пам'ятки Тбілісі: стилістику класицизму представляє палац російського генерал-губернатора на проспекті Руставелі середини XIX ст.; історизм і модерн представлено будівлею оперного театру 1896 р., спроектованого знаменитим архітектором А. Шретером у мавританському стилі. Невелика стилізована у старих грузинських традиціях церква кінця XIX ст. є домінантою Мтацмінди — пантеону видатних грузинів на уступі гори над Тбілісі. Тут містяться могили І. Чавчавадзе, Ладо Гудіашвілі та інших.

Архітектура доби радянської окупації

Архітектура у часи більшовицького панування представлена шедевром архітектора О. Щусева — будинком Інституту Маркса-Енгельса-Леніна (ІМЕЛ) на проспекті Руставелі, 1938 р.

Остання третина XX ст. (1970-і рр. — до 1990) в грузинській архітектурі позначилася надзвичайно високим рівнем архітектурної творчості, у тому числі й реставрації пам'яток архітектури та реконструкції історичної забудови, особливо у центрі Тбілісі.

Примітки

  1. Вечерський В. В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. — 2007-- с. 45-53
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.