Архітектура Донецька

Палац піонерів

Архітектура XIX століття

Юзівка ділилася на південну та північну частини. У південній частині розміщувалися заводи, депо, телеграф, лікарня та школа. Недалеко від заводів розташовувалася «Англійська колонія» в якій мешкали керівники та інженери. Після будівництва резиденції Джона Юза і комплексу будинків для іноземних фахівців її споруди формувалися в англійському стилі. У них використовувалися прямокутні триступінчаті фронтони на чотирисхилих дахах зеленого кольору, великі вікна з білим обрамленням, які займали значну частину цегляної стіни будинку, засклені веранди. У цій частині Юзівки вулиці були бруковані і з тротуарами. Великий вплив на формування архітектурного стилю зробив офіційний архітектор Новоросійського товариства Молдінгауер. Будинки цієї частини міста — будинок Джона Юза (1891, зберігся не повністю), будинок Больфура (1889), Будинок братів Рутченків, Школа для дітей англійської адміністрації Юзівського металургійного заводу (1877—1879).

У північній частині Юзівки («Новому Світі») жили торговці, ремісники та чиновники. Тут знаходився базар з трактирами, поліцейським управлінням та Спасо-Преображенським собором. Центральна вулиця «Нового Світу» та прилеглі до неї вулиці забудовувалися 1-2-поверховими житловими будинками, магазинами, ресторанами, готелями, конторами та банками. Одне зі збережених будівель цієї частини міста — будівля готелю «Велика Британія» (1883).

Робочі жили поблизу заводів і шахт в казармах та балаганах, побудованих адміністраціями заводів, а також в невеликих землянках («каютах») та саманних «мазанках», побудованих самостійно.

Архітектура XX століття

Перший проект генерального плану Донецька розроблений 1932 року в Одеській філії Діпроміста під керівництвом архітектора П. Головченка. 1937 року проект був частково перероблений. Ці проекти були першими в історії Донецька містобудівними документами, регулюючими будівництво.

Під час Німецько-радянської війни будівлі міста сильно постраждали. Було зруйновано більше 3700 житлових будинків а також інші будівлі. У центрі міста уціліли будівлі оперного театру та кінотеатру імені Шевченка. комунальні споруди стали непридатні для подальшого використання. 1945 року інститутом «Діпромісто» була складена схема розвитку центральних районів Донецька. У розробці брали участь Н. І. Порхунов, А. Д. Кузнецов, Б. В. Дабановскій, Г. І. Навроцький, Л. С. Барабаш, Г. А. Благодатний та інші. Старі будівлі були демонтовані. З центру міста прибрали цегельний завод, товарну станцію, будівельні бази, склади, залізничну гілку, трамвайний парк.

Багато будівель в другій половині XX століття побудовано за проектами архітектора Вігдергауза Павла Ісааковича, якому 1978 року в складі творчого колективу присуджена Державна премія СРСР за ландшафтну архітектуру міста Донецька.

Архітектура XXI століття

2007 року при будівництві торгово-розважального центру був зруйнований купецький особняк кінця XIX — початку XX століття, пам'ятник історії та архітектури. 2010 року девелоперською компанією «Дирекція адміністративних будівель»[1] був введений в експлуатацію Клубний Дім Гауді.

Список будинків

1879 — школа для дітей англійської адміністрації Юзівського металургійного заводу.
1883 — готель «Британія».
1889 — будинок Больфура.
1891 — будинок Джона Юза.
1903 — будівля братської школи.
1903 — будинок Кроля.
1905 — будинок Горелика.
1909 — будівля комерційного училища.
1915 — Палац культури сел. Чулківка (зруйнований у 2007 році).
1927 — Палац культури імені Франка.
1928 — Артема, 60.
1929 — Політехнічний інститут.
1930-ті — будівля Юзівського відділення Петербурзького міжнародного комерційного банку (будівля палацу піонерів).
1932 — Державний музично-педагогічний інститут.
1936 — Обласна бібліотека імені Крупської.
1941 — Державний театр опери та балету.
1953 — Палац спорту «Шахтар».
1956 — Готель «Україна» — заслужений архітектор УРСР Страшнов А. П.
1957 — Критий ринок.
1962 — Донецький планетарій.
2000 — Різдвяний храм — архітектор Павло Вігдергауз
2002 — Олександро-Невський храм — архітектор Ганна Яблонська
2003 — Храм Святителя Ігнатія Маріупольського.
2006 — Свято-Преображенський кафедральний собор.
2008 — Цифровий планетарій.
будинок братів Рутченків.
Греко-католицький собор.
Мечеть Ахать-Джамі.
Покровський собор.
Свято-Воскресенський храм — побудований за проектом Віктора Романчикова та Сергія Ільїна
Свято-Миколаївський кафедральний собор.
Храм Іоана-воїна.
Храм Почаївської Ікони Божої Матері.
Каплиця Святої Варвари.

Примітки

«Дирекція адміністративних будівель». Архів оригіналу за 29 листопада 2012. Процитовано 20 лютого 2019.

Бібліографія

Кілессо С. К., Кішкань В. П., Петренко В. Ф. та ін. Донецьк. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1982. — 152 с.
Матвєєв С. М., Іванов В. І. Ландшафтна архітектура Донецька. — В кн.: Краще в архітектурі. Роботи лауреатів Ленінської премії та Державної премії СРСР в галузі архітектури за 1978 рік. М.: Знание, 1979, з. 15-30.
Кішкань В. П., Северин С. І. Містобудівний розвиток Донецька. — Будівництво та архітектура, 1978, № 7, с. 1 — 7.
Піддубний Н. М. Новий комплекс в центрі Донецька. — Будівництво та архітектура, 1977, № 9, с. 15 — 17.
Шульгин Н. П. Донецьк за 50 років. — Будівництво та архітектура, 1967, № 1, с. 5-9.
Северин С. І. Індустріальний Донецьк — соціалістичний місто-сад. — Архітектура СРСР, 1979, № 5, с. 6-10.

Див. також

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] «Дирекція адміністративних будівель». Архів оригіналу за 29 листопада 2012. Процитовано 20 лютого 2019.