Саман

Сама́н або адобе (ісп. adobe < араб. ат-туб), або лимпа́ч[1] (рідко лампа́ч)[2], калиб[джерело?] — будівельний стіновий матеріал, що являє собою невипалену цеглу із суміші глини, соломи та піску.

Саман

У світі

Був широко поширений в будівництві житла народів світу, особливо в степових і гірських районах. В Україні поширена назва «саман» (від тюрк. саман «солома»). Зокрема з саману будували традиційні українські мазанки та хати-землянки на Півдні України.

Суданські мазанки, дуже подібні до українських

Глинобитні стіни й обмазка глиною саманових споруд подекуди існують і дотепер. Нині саман застосовується головним чином у країнах Азії, на Північному Кавказі для будівництва малоповерхових споруд. Так само житло селян високогір'я Південної Америки (кечуа, аймара та ін.) переважно з адобів (саману).

Межа міцності на стиснення саману і цегли-сирцю (у висушеному вигляді) коливається від 10 до 50 кГ/см² і близький за міцністю з газо- і пінобетонами марки 600 (межа міцності 25–40 кГ/см²).

В Україні

Подібна технологія будівництва була досить поширена і в Україні, зокрема, саме так влаштовували вельми поширені колись мазанки. Стіни могли складати або з грудок змішаної з соломою глини («вальків»)[3] або обмазувати цим матеріалом плетені стіни; ці операції були відомі як «валькування»[4][5]. Південноукраїнський бурдюг є дуже схожий з хижами народів середньої Азії, південної Америки та Африки. Українці — це єдиний народ у Європі, де саманні мазанки збереглись до середини ХХ століття. Несприйняття нашими предками більш сучасного житла є бажання наслідувати давніх пращурів — скіфів та сарматів, які жили у таких же хатах.

Див. також

Примітки

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.