Архітектура нацистської Німеччини

Вожді націонал-соціалістичної Німеччини, а також архітектори, які працювали під їхнім керівництвом, намагалися створити особливий, націонал-соціалістичний стиль архітектури, спираючись на неокласицизм і національні німецькі традиції. У той же час для використання у вузьких рамках розглядалися також і досягнення сучасних течій в архітектурі. Особливе значення мала необхідність враховувати особисті погляди А.Гітлера на архітектуру. Категорично відкидалася архітектура модернізму, у тому числі німецький стиль Баухаус. Представники Баухауса зазнавали переслідувань, цей стиль був затаврований у нацистській пресі як «культурно-більшовицький», «бездушний» і «ненімецький».

З розвитком у Німеччині періоду 1933—1935 років «патріотичного» руху Тингшпиль , із створенням і оформленням місць проведення Тинг-торжеств , окремі елементи псевдо-давньгерманського стилю (в орнаменті тощо) проникають і в офіційну, зокрема в СС-архітектуру (при будівництві СС-орденсбургів). При плануванні і розбивці паркових територій у Німеччині 30-х років як правило враховувались питання, пов'язані із збереженням природного ландшафту і охороною тварин і рослинного світу. Провідним представником у цій галузі був парковий архітектор Елвін Зайферт.

Провідний представник школи «Архітектура захисту Вітчизни» (Heimatschutzarchitektur), однієї з різновидів архітектури модерн, Пауль Шульце-Наумбург, починаючи з 1935 року піддається критиці з боку Гітлера. Провідним архітектором Третього Рейха був визнаний Альберт Шпеер, послідовник неокласичної традиції, у той час він не відмовлявся від окремих модерністських впливів. Як у міськім будівництві, так і у технологічно--виробничій архітектурі націонал-соціалістами цінувалися у першу чергу раціональність і функціональність будування як перша і головна ознака технічного прогресу в архітектурі. У Німеччині 30-х — 1-й піл. 40-х років XX століття не було жорстких вимог і не здійснювалося диктата «як обов'язково слід будувати». Державні органи, що розподіляли замовлення на проектування і будівництво, просто не помічали спеціалістів, які відходили від вимог генеральної лінії. У ті часи для споруди приватних будівель та виконання деяких індустріальних проектів допускали й архітекторів, які будували у стилі міжнародного модерну. Розподіл архітектурних стилів по галузям будівництва в основному виглядав так:

• Націонал-соціалістичний класицизм для державних і партійних споруд, зали для проведення агітаційно--пропагандистських заходів;
• Архітектура захисту Вітчизни для будівництва у приміських поселеннях та у СС-Орденсбургах;
• Поміркований модерн для житлових і адміністративних будівель;
• Функціоналізм для споруди казарм, воєнного будівництва, стадіонів та інших спортивних споруд;
• Нова речевість для промислового будівництва, технологічних споруд.

Архітектор комплексу партійних з' їздів НСДАП у Нюрнберзі Альберт Шпеер сформулював «Теорію цінності розвалин». Сутність її у тому, що руїни монументів минулого повинні пробуджувати героїчне натхнення. Для переконливості він зробив макет трибуни Цеппелінфельда, яка була у занедбаності кілька поколінь і поросла плющем. Даний макет він пред'явив Гітлеру і виклав свою теорію. Гітлер визнав міркування Шпеера логічними і наказав надалі здійснювати найважливіші будування держави з урахуванням "Закону розвалин".[2].

Архітектори Альберт Шпеер і Рудольф Волтерс на виставці у Лісабоні

Автобан

Будучи художником із завдатками архітектора, А.Гітлер оцінював досягнення кожної епохи, у тому числі і досягненнями її архітектури. Про значення останньої фюрер висловився на Першій Архітектурно--мистецькій виставці у Домі німецького мистецтва у Мюнхені 22 січня 1938 року:

Якщо народи внутрішньо переживають часи своєї величі, то виражають вони ці переживання і відбивають їх також в зовнішній світ. В цьому випадку їх слово міцніше просто сказаного. Це слово з каменю.

Таке ставлення Гітлера до архітектури пропагувалося в Німеччині, у тому числі і за допомогою кінематографу. Впродовж 15 років фюрер бажає перебудувати усю країну і робить особистий вплив на здійснення багатьох проектів. Улюбленими його архітекторами були Пауль Людвіг Троост, а після смерті останнього - Людвіг Руфф, потім Альберт Шпеер і Герман Гислер.

Перед початком Другої світової війни і у міру переходу ініціативи в неї до союзників, в нацистській архітектурі все сильніше затверджується гігантоманія у будівництві будівель, зводяться щонайширші сходи, проектуються довгі і прямі проспекти (так звані "осі (Achse)"), створюються циклопічні плани, не прив'язані до використання для яких-небудь цілей, - такі як радикальна перебудова Берліна, що переходить в нову столицю третіього Рейху "Німеччина", і спроектована мегабудівля Зала народів (Volkshalle) у ній.

Здійснення цих проектів вимагало непомірної витрати як грошових коштів, так і металу (украй необхідного у військовій промисловості), будівельних матеріалів і каменю (що звозилися з усієї Європи), а також робочої сили (нестача в якій компенсувалася працівниками, що приганяли з окупованих країн).

Згідно з деякими свідченнями, Адольф Гітлер бачив у бомбардуваннях союзниками німецьких міст позитивний момент, оскільки вони, руйнуючи старі будівлі, звільняли місце для нових, задуманих фюрером, мегаспоруд. В той же час будівельна політика Рейху не обмежувалася виключно територією Німеччини, але і поширювалася на захоплені території, в першу чергу на Генерал-губернаторське. Усю Європу повинна була покрити надширококолійна залізнична мережа Breitspurbahn.

Окремою програмою, підтримуваною рейхсфюрером СС Генріх Гіммлером, була ідея створення в Східній Європі німецьких військових поселень, заселених фермерами-солдатами і сполучених між собою транспортною мережею, для чого, наприклад, був передбачений залізничний міст через Керченську протоку. Починаючи з 1935 року, Гіммлер також займався реконструкцією замку Вевельсбург біля Падерборна і створенням в ньому культового центру майбутнього Ордену СС (архітектором ,що проводились у Вевельсбурзі робіт, був Герман Бартельс).

Повне перетворення німецьких міст "У дусі націонал-соціалізму", зведення або закінчення будівництва різних "культових центрів" і мегаспоруд було порушене обставинами Другої світової війни і поразкою Німеччини в 1945 році.

Зенітна вежа у Відні

• Академія виховання юнацтва, Брауншвейг
• Імперське міністерство авіації, Берлін
• Морський курорт Прора (рухи Сила через радість), острів Рюген
• Будівля партійних з'їздів Рейха (1933-1938, арх. А.Шпеер), Нюрнберг
• Олімпійський стадіон (1934-1936, арх. Вернер Марх), Берлін
• Аеропорт Темпельхоф (1934), Берлін
• Нова рейхсканцелярія, резиденція А.Гітлера (1938-1939, арх. А.Шпеер), Берлін
• Будівля італійського посольства (1939-1941, арх. Фридрих Кетцель), Берлін
• Будинок мистецтва в Мюнхені (1937),
• Фюрербау, Мюнхен
• Адміністративна будівля НСДАП, Мюнхен
• Орденсбург Фогельзанг
• Орденсбург Зонтхофен
• Трибуна Цеппелінфельд, Нюрнберг

• 
  Імперське міністерство авіації, Берлін
• 
  Олімпійський стадіон
• 
  Олімпійський стадіон
• 
  Олімпійський стадіон
• 
  Олімпійський стадіон
• 
  Олімпійський стадіон
• 
  Олімпійський стадіон нині
• 
  Аеропорт Темпельхоф
• 
  Головна будівля та двір рейхсканцелярії
• 
  Рейхсканцелярія у 1938
• 
  Нова будівля рейхсканцелярії
• 
  Кабінет для засідань уряду
• 
  Кабінет Адольфа Гітлера
• 
  Внутрішній двір нової будівлі Рейхсканцелярії
• 
  Інтер'єр
• 
  Будинок мистецтва в Мюнхені
• 
  Виступ Адольфа Гітлера на урочистій церемонії закладки першого каменю в основу Будинку німецького мистецтва. 15 жовтня 1933
• 
  Будинок мистецтва
• 
  Адміністративна будівля НСДАП
• 
  Адміністративна будівля НСДАП
• 
  Цеппелінфельд
• 
  Цеппелінфельд
• 
  Цеппелінфельд
• 
  Цеппелінфельд
• 
  Цеппелінфельд
• 
  Поєднання архітектури та символів нацизму

Морський курорт Прора

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Архітектура нацистської Німеччини
• MONUMENTALITA & MODERNITA, 2011. — материалы конференции об архитектурно-художественном наследии тоталитарного периода.