Ар-2

Ар-2 розроблявся з 1939 року на базі СБ і спочатку позначався як СБ-РК («радіатори в крилі», від рос. радиаторы в крыле), оскільки основною зміною було переміщення радіаторів з гондоли двигуна на передній край крил. Також було додано повітряні гальма і дещо зменшили крила. Перший політ дослідний СБ-РК зробив в 1939 році, весною наступного року випробування продовжувались. В серпні 1940 року було випущено ще три прототипи з зміненою, більш аеродинамічною передньою частиною фюзеляжу, і в такому вигляді літак запустили в серійне виробництво.

З осені 1940 року СБ-РК випускався на заводі №22 в Москві. Серійний літак оснащувався двигунами М-105Р потужністю 1100 к.с., захисне озброєння складалось з трьох 7,62-мм кулеметів ШКАС в носовій установці, верхній турелі і нижній установці. Максимальне бомбове навантаження - 1600 кг: 600 кг в бомбовому відсіку і 4 × 250 кг бомби на зовнішніх підвісах. В грудні 1940 літак отримав нове позначення Ар-2 за прізвищем конструктора, але випуск був припинений в середині 1941 року. Загалом було виготовлено 190-200 літаків.[1]

За своїми бойовими можливостями Ар-2 не поступався пікіруючому бомбардувальнику Пе-2 (дещо програвав в швидкості, але перевершував по бомбовому навантаженню, розміщенню бомб усередині фюзеляжу і наявністю автомата виведення бомб знаходяться всередині літака. Для порівняння, на Пе-2 при пікіруванні скидалися тільки бомби підвішені на зовнішніх підвісках), проте з ряду причин у велику серію так і не пішов.

Пікірувальник перебував на озброєнні армійських змішаних авіаційних дивізій ВПС РСЧА разом з СБ. На момент нападу Німеччини Ар-2 стояли на озброєнні 2-го, 13-го, 46-го і 54-ог ШБАП, а крім того в 73-му бомбардувальному полку Балтійського флоту і 27-му винищувальному полку. При цьому кожен полк мав тільки 1-2 ескадрильї Ар-2, які складали меншість льотного складу.

Як і інші частини, бомбардувальні полки зазнали значних втрат в перші дні війни, наприклад 13-й ШБАП втратив всі свої літаки до липня 1941, а 2-а ескадрилья 27-го полку, яка була перекинута в Білорусь здійснила 89 вильотів, і також втратила всі Ар-2. Найдовше Ар-2 використовував 73-й бомбардувальний полк флотської авіації: 30 червня його літаки бомбили німецькі війська біля Даугавпілса, в липні діяли проти кораблів в Балтійському морі, також здійснили декілька малих бомбардувальних рейдів на Пярну і Ригу, але вже в жовтні в полку залишились одиниці боєздатних Ар-2.[1] Також застосовувався під час Повітряних боїв на Кубані 1943 року.

Один літак, який був збитий ворожим зенітним вогнем 25 липня 1941 року під час боїв за Великі Луки, було знайдено і піднято з дна озера пошуковим клубом «Ар'єргард».[2]

Дані з История конструкций самолётов в СССР 1938—1950 гг.[3]

• Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)
• Шавров, В. Б. История конструкций самолётов в СССР 1938—1950 гг. — Москва : Машиностроение, 1988. — 568 с. — ISBN 978-5217004770. (рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ар-2

• Ар-2 на сайті «Уголок неба» (рос.)