АНТ-40

Захоплені франкістами СБ.

Майже одночасно з надходженням СБ в частини Червоної армії, СБ було надіслано в Іспанію. 23 жовтня 1936 року в Картахену прибув корабель з 31 СБ 2М-100А в розібраному вигляді, а вже 28 жовтня СБ здійснили перший бойовий виліт — 3 літаки завдали удару по аеродрому Таблада, це був перший випадок застосування радянської авіації в Іспанії. В червні 1937 року і в березні 1938 в Іспанію прибули ще два судна з 31 СБ на кожному, які ввійшли в склад 12-ї і 14-ї груп.

Навесні 1937 року СБ брали участь в боях біля Гвадалахара де республіканські сили завдали поразки італійському експедиційному корпусу. 29 травня 1937 року 2 СБ помилково атакували німецький лінкор «Дойчланд», сплутавши його з кораблем франкістів. 6 березня 1938 року внаслідок бомбового удару СБ був потоплений крейсер «Белеарес». Загалом СБ брали участь в усіх великих операціях республіканців.

Після перемоги франкістів, останні захопили 19 боєздатних СБ і включили їх в 13-й бомбардувальний полк. Згодом їх було модифіковано, замість моторів M-100 були встановлені французькі HS 12Ybrs. Іспанські СБ були зняті з озброєння аж в лютому 1946.

В серпні 1938 СБ 36-го, 47-го і 55-го ШБАП взяли участь в боях біля озера Хасан, де здійснили 346 бойових вильотів втративши тільки два СБ.

Також велика кількість СБ була використана в боях на Халхин-Голі. В травні 1939 року там було тільки 29 СБ, але вже в червні їх було 116, а в липні — 181. 3-5 липня під час бою за гору Баїн-Цаган було виконано 224 вильоти, після цього наступило відносне затишшя, під час якого СБ використовувались як розвідники і деколи завдавали точкових ударів. Перед радянським наступом 20 серпня СБ здійснили масований наліт на японські позиції здійснивши 300 бойових вильотів, в наступні дні нальоти продовжувались, хоча і менш інтенсивно. На Халхин-Голі було втрачено 52 СБ, з них 45 втрачено в боях (34 збиті винищувачами).

Групи СБ над Гельсінкі. 30 листопада 1939

30 листопада на кордоні з Фінляндією СРСР зосередив 15 швидкісних полків оснащених СБ, ще декілька СБ було в інших частинах, що загалом склало 580 літаків, не враховуючи 51 СБ авіації Балтійського флоту. 1 грудня вони здійснили масований наліт на фінські аеродроми і залізничні вузли, але в наступні дні погода погіршилась і польоти були відновлені тільки 19 грудня, але не в повному обсязі. При цьому на фронт постійно перекидались нові частини і 1 січня 1940 року проти Фінляндії діяло 739 СБ.

В січні погода ще більш покращилась і інтенсивність вильотів зросла, цілями бомбових ударів були вузли комунікацій, склади припасів і палива та промислові об'єкти. Крім цього СБ використовувались для скидання припасів солдатам на передовій. В лютому почались масовані бомбардування укріплень лінії Маннергейма. 13 березня 1940, коли бойові дії були припинені, біля кордону було зосереджено 1244 літаки. Втрати склали більше 100 літаків, частково це було зумовлено тим, що СБ з стаціонарними лижами, вже не могли втекти від фінських винищувачів.

Знищений радянський СБ.

В червні 1941 року СБ складали основу фронтової бомбардувальної авіації РСЧА складаючи 94 % всього авіапарку більше 1500 машин, які входили в 24 ШБАП і 4 розвідувальні полки. Через бомбардувальні удари Люфтваффе в перші два дні війни було знищено більше 400 СБ, а 30 червня залишилось 875 СБ, з них 710 боєздатних. Не зважаючи на загальний хаос, частини з СБ брали активну участь в боях, так 40-й ШБАП 22 червня бомбив Кенігсберг і Мемель, а 33-й базований в Білій Церкві завдав ударів по німецьких військах біля Сокаля. Флотські СБ теж використовувались: 23-25 червня СБ Чорноморського флоту бомбили Констанцу, а 26 і 29 червня — румунський флот поблизу Тулчі, 30 літаки Балтійського флоту бомбили переправи через Західну Двіну. Але втрати СБ були надто великі і 4 липня вийшов указ про заборону використання СБ вдень без прикриття винищувачами.

Незважаючи на заборону, радянські війська були змушені використовувати авіацію вдень для прикриття найкритичніших ділянок фронту. Тому до 1 жовтня на фронті залишилось тільки 130 літаків СБ, з яких 83 були боєздатні. З Далекого Сходу, Сибіру і Середньої Азії було перекинуто нові частини, які мали прикривати центральний напрямок. Вони діяли проти 2-ї танкової армії намагаючись затримати її біля Тули. Але через інтенсивні бої і нові полки втратили більшу частину своїх СБ — 5 грудня 1941 року залишилось тільки 68 боєздатних СБ.

До літа 1942 року кількість СБ зросла завдяки поверненню літаків з навчальних шкіл і ремонті пошкоджених машин і 1 травня 1942 року було 171 СБ (126 боєздатних). 33-й ШБАП оснащений цими літаками був перекинутий під Сталінград, де спеціалізувався на нічних ударах по аеродромах. На початку 1943 року його було переоснащено «Бостонами».

В 1943 році на фронті все ще залишалось 31 СБ, не враховуючи СБ морської авіації, які були розкидані по багатьох частинах. Декілька СБ брали участь в битві на Курській дузі, а до закінчення року СБ перестали використовуватись в боях. 27 СБ залишались в ВПС Тихоокеанського флоту, але вони не використовувались в війні з Японією.[1]

Радянські військові, китайський пілот і перекладач на фоні СБ.Аеродром в Ханькоу. 1938 рік.

Ескадрилья Lelv 6 ВПС Фінляндії

З восени 1937 року до 1941 року в Китай було надіслано 292 СБ з двигунами М-100А і М-103. Перші бойові вильоти були здійснені радянськими пілотами. 2 грудня 1937 року 18 СБ бомбили японський аеродром поблизу Шанхаю, пізніше завдали удару по суднах на річці Янцзи. 23 лютого 1938 року 28 СБ бомбили аеродром на Тайвані знищивши близько 40 літаків і великі запаси палива. З 1939 року більшість радянських екіпажів замінена на китайські. На весні 1941 року японська бомбардувальна авіація завдала декількох серйозних ударів по китайських аеродромах і вцілілі китайські СБ були виведені в тил до кордону з Бірмою. На початку 1943 року в строю залишалось 19 СБ, які здійснили останні вильоти в Другій світовій в травні того ж року, після чого були законсервовані. В стрій вони повернулись в 1946 для використання в громадянській війні на боці Гоміндану.

ВПС Чехословаччини свої B-71 зосередили в 6-му авіаполку, ще декілька літаків були в складі 1-го, 2-го і 5-го полків. Але після німецької окупації майже всі вони перейшли до Люфтваффе, окрім одного, який опинився в ВПС Словаччини, де використовувався до 1943 року, коли екіпаж перегнав його в Туреччину.

В Люфтваффе B-71 не використовувались для бойових задач, а виключно як навчальні і буксири мішеней. Останні отримали позначення B-71B. В березні 1944 року в складі Люфтваффе все ще перебувало 51 B-71, але вони були списані до кінця року.

В 1939 році Німеччина продала Болгарії 24 B-71 захоплених в Чехії. Ці літаки були включені в 5-й бомбардувальний полк, де використовувались здебільшого в допоміжних ролях. Єдині бойові вильоти було здійснено проти партизанів в Македонії. Останні 10 болгарських B-71 були зняті з озброєння в 1945 році.

Під час «зимової війни» Фінляндія захопила 8 СБ (7 з моторами М-103 і один з М-100А), ще 16 було куплено в Німеччини. Всі літаки було стандартизовано до одного двигуна і оснащення, крім двох які були перероблені в навчальні. Бойові СБ надійшли в групу Lelv 6, яка спеціалізувалась на морських місіях. За 1941—1942 рік пілоти цієї групи доповіли про знищення 8 радянських підводних човнів (3 з них були підтверджені і СРСР). Бомбардування наземних цілей відбувалось рідко: декілька нальотів на острів Гогланд, і три місії в 1943 році проти радянських аеродромів. Жоден фінський СБ не був збитий в бою, але до кінця війни 7 літаків було втрачено через аварії на аеродромах. В квітні 1945 року останні 16 СБ було законсервовано, а в 1950 році здано на метало-брухт.

2 навчальні УСБ з двигунами М-103 було передано новоствореним ВПС Польщі в 1944 році, де вони прослужили до 1948 року.[1]