Атмосфера Місяця

Атмосфера Місяця — надзвичайно розріджена газова оболонка Місяця, в десять трильйонів разів менш щільна (тиск на поверхні приблизно 10 нПа) у порівнянні з земною атмосферою, яка складається в основному з водню, гелію, неону та аргону[1]. Практично не впливає на Місяць і не сприяє життю людей на супутнику.

Джерелами атмосфери є як внутрішні процеси (виділення газів з кори Місяця та вулканізм), так і зовнішні — падіння мікрометеоритів, сонячний вітер. Місяць не утримує навколо себе всі гази, які виділяються, оскільки має слабку гравітацію; більша частина газів, які піднімаються з її поверхні, розсіюється в космосі[1].

Концентрація частинок біля поверхні Місяця значно змінюється в залежності від часу місячної доби: вночі на 1 см³ припадає 10⁵ частинок, а вдень — 10⁴. Для Землі цей показник складає 2,7×10¹⁹[2].

В рамках проекту Аполлон були проведені дослідження атмосфери Місяця, в результаті яких було виявлено присутність в ній атомів аргону та гелію[3]; наступні спостереження з Землі показали[4] наявність іонів натрію та калію.

В 1991 році дослідниками з Бостонського університету був виявлений натрієвий «хвіст», який простягався до 15—20 радіусів Місяця в бік, протилежний до Сонця[5].

Для безпосереднього вивчення місячної атмосфери у вересні 2013 року був запущений зонд LADEE[6].