Афар (народ)

Афари проживають на північному сході Ефіопії, в Еритреї та Джибуті (в останній країні вони складають понад третину від загальної чисельності населення).

Загальна чисельність афарів станом на сер. 1990-х років (оцінка) — бл. 1 млн осіб (точних даних немає через відсутність постійних переписів, найперше через міждержавні та міжетнічні конфлікти на території проживання афарів, крайнім зубожінням регіону тощо).

Афари розмовляють мовою афар (афарською), яку деякі фахівці вважають діалектом мови афар-сахо східно-кушитської підгрупи. Серед афарів поширені також амхарська та арабська мови.

Писемність — на основі ефіопського письма.

Від Х ст. афари навернуті до іслама арабами-торгівцями з Аравії, і дотепер є ревними мусульманами-сунітами.

Перші згадки про афарів відносяться до ХІІІ століття (в арабських письмових джерелах).

У подальшому афари разом з іншими народами регіону утворили ряд феодальних султанатів (Ауса, Адаль), що в XIX ст. увійшли до складу Ефіопської імперії, а наприкінці цього ж (XIX) століття були частково загарбані колоніальними метрополіями Італією та Францією.

Афари поділяються на дві основні кастово-племінні групи: знать (асаймара «червоні») та численні, відносно вільні общинники (адоймара «білі»).

У складі афарів вирізняють групи (роди) арабського, сомалійського тощо походження.

Афари займаються кочовим і напівкочовим верблюдництвом, в меншій мірі відгонним скотарством (велика і дрібна худоба). Раніше афари практикували брати худобу в землеробців на випас.

Серед інших занять — випарювання солі, на узбережжі Червоного моря — рибальство, в оазі Ауса — землеробство.

У теперішній час у афарському суспільстві є свій робітничий клас та інтелігенція.

Матеріальна культура афарів близька такій же у решти народів регіону. Зберігається фольклор.

• Кобищанов Ю. М. Афар // Народы мира. Историко-этнографический справочник. — М, 1988. — С. 74.(рос.)
• Lewis I.M. Peoples of the Horn of Africa: Somali, Afar and Saho., L., 1955 (англ.)