Сомалі (народ)

Чисельність сомалійців у Сомалі — близько 10 млн чоловік[1]. Сомалі також живуть у Ефіопії (4,6 млн чоловік), Еритреї (0,1 млн чоловік), Джибуті (південь країни — 0,5 млн чоловік), Кенії (Північно-Східна провінція — 0,9 млн чоловік), Ємені 1,0 млн та Італії.

Загальна чисельність сомалі — близько 17 млн чоловік.

Мова сомалійців — сомалі, належить до кушитських.

За релігією сомалі — мусульмани-суніти (прийняття ісламу — близько 1200 року).

Розселення сомалі

Історично можна відстежити генеалогію племен сомалійців не раніше початку 2-го тисячоліття. Сомалійські клани згідно з традицією своє походження пов'язують з Шарифами, родиною пророка Мухаммеда. Проте безліч фактів, від мовних свідчень до артефактів, вказують на прихід предків сомалійців з територій сучасної Південної Ефіопії.

Середньовіччя позначене клановими сутичками й війнами сомаліійських племен, а також ворогуванням з сусідами (Ефіопською імперією та оромо).

У 1960 р. Сомалі (колишні колонії Британії та Італії) отримала незалежність; Франція лишила ж за собою колонії — й ті лише 1977 року проголосили незалежність (держава Джибуті). Через вічну кланову ворожнечу усі 90-р. 20 ст. в Сомалі відбувалась громадянська війна, яка закінчилась встановленням порядку на Півночі країни (колишні Британські колонії) й продовженням неспокою на Півдні (Могадішо).

У політиці провідну роль відіграють ісламські фундаменталісти.

Традиційне заняття — кочове скотарство; розводять верблюдів та, меншою мірою, дрібну рогату худобу й кіз. Землеробство (берегами річок) носить підсобний характер. Вирощують сорго, бавовник, тютюн, бобові та кукурудзу. В горах, де багато дощів, займаються садівництвом. На узбережжі Червоного моря займаються рибальством. Розвинуті ремесла — чинбарство, деревообробка.

Зберігається племінна організація.

Сомалійці мають багату усну традицію й поезію.

• Народы мира, М., 1988
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.