Афендик Максим Степанович
Афендик Максим Степанович (* 1723, Бориспіль — † до 1798, м. см. невід.) — український державний діяч доби Гетьманщини. Сотник бориспільський, полковий хорунжий Київського полку. Сигнатор «Наказу...» 1767 року до Законодавчої комісії Російської імперії від української гетьманської шляхти.
| Афендик Максим Степанович | |
|---|---|
| Народився | 1723 |
| Помер | не пізніше 1798 |
| Alma mater | Києво-Могилянська академія (1659—1817) |
Біографія
Брат Давида Афендика. У січні 1738 згадується учнем класу інфими Києво-Могилянської академії. Разом з ним навчався молодший брат Михайло Афендик.
21 червня 1752 змінив батька на уряді сотника Бориспільської сотні.
5 липня 1767 вийшов у відставку у ранзі полкового хорунжого Київського полку. Батько останнього сотника Бориспільської сотні Корнія Афендика.
1767 підписав «Наказ» до Комісії зі складання проекту Нового Укладання законів Російської імперії від переяславської шляхти.
Був одружений з козачкою Матроною (прізвище невід.).
Література
Акты и документы,., отд. 2, т. 1, ч. 2. К., 1904;
Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник, т. 1. К., 1908;
Кривошея В. В. Українська козацька старшина, ч. 1. К., 1997.