Афродіта Анадіомена

Афроді́та Анадіоме́на (грец. Ἀφροδίτη Ἀναδυομένη) — епітет богині Афродіти, а також іконографічний тип її зображення у живопису та скульптурі. Походить від дієслова ἀναδύομαι — «виринаю, виходжу з глибини»[1] і представляє богиню у момент її народження, виходу з морських хвиль.

Адольф Вільям Бугро «Народження Венери» (1879) — один зі зразків «Анадіомени» Нового часу

Атрибутика

Даний тип зображення Афродіти (Венери) міг мати кілька варіантів (богиня стоячи або лежачи в мушлі) і включав такі елементи:

Античність

Рельєфи з «Афродітою Анадіоменою» V ст. до н. е. («Трон Людовізі»). Копія з Пушкінського музею

Перше відоме зображення «Анадіомени» — картина, написана давньогрецьким художником Апеллесом у IV ст. до н. е.. Вона не збереглась, знають лише її опис в «Природничій Історії» Плінія Старшого (кн. 35): Афродіта виходить з хвиль і віджимає волосся. Картина мала неймовірну славу і спричинила багато наслідувань.

«Венера Анадіомена» IV ст. н. е., Лувр

Історія створення полотна пов'язана з іменами двох жінок Фріни й Кампаспи. Знаменита гетера Фріна була натурницею Праксітеля для його «Афродіти Кнідської» — прославленої скульптури IV ст. до н. е. Вона була відома своїм ідеальним тілом, але побачити її оголеною можна було тільки один раз на рік — під час свята Посейдона в Елевсіні, коли Фріна роздягалась, розпускала волосся і входила в море. За свідченням Афінея[2] саме вигляд оголеної Фріни в морі підказав художнику тему картини. Проте, деякі вважали (за свідченням Плінія), що натурницею для «Афродіти» Апеллеса була не Фріна, а його рабиня Кампаспа, подарована йому Александром Македонським[3].

«Афродіта Анадіомена» вважалася найкращим витвором Апеллеса. Місцем її знаходження був храм Асклепія на острові Кос. На межі нашої ери її придбав імператор Август — натомість простивши жителям податки на суму 100 талантів. «Афродіту» розмістили в храмі Юлія Цезаря в Римі. Картина була пошкоджена в нижній частині, реставрувати її не наважились. Подальша доля картини невідома, звісно, що Нерон замінив «Афродіту» Апеллеса на одну з робіт майстра Доротея[4].

Видатний мистецтвознавець XX ст. Ернст Гомбріх розглядав картину Апеллеса як витвір, що визначив шляхи розвитку всього європейського образотворчого мистецтва. Одну зі своїх книжок, присвячених живопису доби Відродження, він так і назвав — «Спадок Апеллеса» (The heritage of Apelles: studies in the art of the Renaissance)[5].

Скульптура

  • «Трон Людовізі» — рельєфи з «Афродітою Анадіоменою», датовані V ст. до н. е. Знаходиться в Національному музею Рима
  • «Венера Сіракузька» («Венера Ландоліна») — статуя Венери (Афродіти) у позі «Анадіомени», у супроводі дельфіна (його фігура втрачена). Датована ІІ ст. н. е., зберігається в Сіракузькому Археологічному музею.
Помпейська фреска «Афродита Анадіомена» (можливо, копія з картини Апеллеса)
  • «Венера Киренська» — статуя «Анадіомени», також супроводжуваної дельфіном. Походить з міста Кирена. У Національному музею Рима зберігається копія з незбереженого грецького оригіналу доби Еллінізму[6]. Фото статуї
  • «Венера Анадіомена» з пізньої галлоримської вілли в Луврі
  • «Афродіта Кіарамонті» (італ. Aphrodite Chiaramonti) — статуя в Римі
  • «Венера Анадіомена», Лувр Фото статуї
  • Бронзова статуетка, датована І-ІІ ст. н. е. Зберігається у Королівському музею Марімон у Бельгії
  • Коптський рельєф IV ст. н. е. зі зображенням «Анадіомени» в Луврі Фото рельєфу

Інше

Доба Відродження

Сандро Боттічеллі Народження Венери

Майстри доби Відродження старанно досліджували давньогрецькі канони живопису й скульптури, вивчаючи оригінальні зразки і читаючи описи незбережених витворів в античних авторів. Об'єктом наслідування була й «Афродіта Анадіомена».

Новий час

Поезія

Інше

На честь Афродіти Анадіомени названі:

  • Versuriga anadyomene — один з видів медуз
  • Nephargynnis anadyomene — метелик

Галерея

Примітки

  1. Большой древнегреческий словарь
  2. Афіней, Deipnosophistae, кн. XIII
  3. Пліній Старший. «Природнича історія», кн. 35.
  4. Там само.
  5. Журнальный зал
  6. Венеру — африканцам. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 29 вересня 2007.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.