Ашкеназі Володимир Давидович

Ашкена́зі Володимир Давидович (*6 липня 1937) — радянський (до 1962) та ісландський (з 1969) піаніст і диригент. Живе в Швейцарії. Семиразовий лауреат премії «Греммі».

Ашкеназі Володимир Давидович
Основна інформація
Дата народження 6 липня 1937(1937-07-06)[1][2][…] (84 роки)
Місце народження Горький, РРФСР, СРСР[3]
Роки активності 1945 — тепер. час
Громадянство Росія і Ісландія
Професії classical pianist, диригент, композитор
Освіта Центральна музична школа
Вчителі Оборін Лев Миколайович[4]
Інструменти Фортепіано
Жанри класична музика
Нагороди

Artis Bohemiae Amicisd (24 серпня 2009)

Queen Elisabeth Competition laureated (1956)

honorary doctor of the University of Sydneyd

почесний доктор Королівського коледжу музикиd (2015)

vladimirashkenazy.com/index.php
 Файли у Вікісховищі

Народився в м. Горький (нині — Нижній Новгород) в сім'ї естрадного піаніста, єврея за походженням, Д. В. Ашкеназі. В 1960 закінчив московську консерваторію як піаніст в класі Л. Оборіна. В 1955 завоював 2-ю премію на Міжнародному конкурсі піаністів імені Ф. Шопена в Варшаві, в 1956 — 1-у премію на Міжнародному конкурсі імені королеви Єлизавети (Брюссель), а в 1962 — 1-у премію на Міжнародному конкурсі ім. П. І. Чайковського у Москві (поділив з Джоном Огдоном). В 1958 виступав з концертами в США, в 1962 вперше виступив у Лондоні. В 1963 емігрував до Великої Британії, де почав виступати й як диригент. У 1972 отримав ісландське громадянство. З 1981 диригент, а з 1987 — головний диригент і художній керівник Королівського філармонічного оркестру в Лондоні. З 1989 одночасно диригує Симфонічним оркестром Західного Берліна (нині Берлін). Гастролює в різних країнах світу.

Наразі — Президент Рахманіновського товариства.

Біографія

Народився в сім'ї відомого естрадного піаніста Давида Ашкеназі, мати — Євстолія Григор'ївна (дівоче прізвище Плотнова).

Рано проявив музичні здібності і в 1945 році вступив у Центральну музичну школу.

Перший сольний концерт Ашкеназі в Великій залі Московської консерваторії, складений виключно з творів Шопена, відбувся в квітні 1955 року, в тому ж році він вступив до Консерваторії в клас Льва Оборіна (асистентом у класі був Б. Я. Землянський, вклад якого в своє становлення як піаніста високо оцінює сам Владимир Ашкеназі). Сам В. Ашкеназі вважає своїми головними вчителями А. Сумбатян, Л. Оборіна и Б. Землянського.

Наступного року піаніст досягає першого великого міжнародного успіху: йому присуджена друга премія на Конкурсі імені Шопена в Варшаві і перша — на Конкурсі королеви Єлізавети в Брюсселі. В 1957 році відбулись його перші закордонні гастролі в Німеччині.

В 1962 році Ашкеназі завоював першу премію на Другому Міжнародному конкурсі імені Чайковського в Москві, розділивши її з англійцем Джоном Огдоном.

Рік по тому, після свого дебюту в Лондоні, Ашкеназі прийняв рішення не вертатися на батьківщину і разом зі своєю дружиною — ісландською піаністкою Торун Софієй Йоханнесдоттир (випускницею Московської консерваторії) і сином переїжджає в Англію. В 1963 р. в Лондоні був удостоєний Міжнародної музичної премії Харріет Коен.

У 1969 році сім'я переїхала в Ісландію, де Ашкеназі почав диригентську кар'єру. В різні роки він керував Лондонським філармонічним оркестром, Королевським філармонічним оркестром (з 1987 по 1994), Клівлендським симфонічним оркестром, оркестром Берлінського радіо та ін.. В наші дні Ашкеназі продовжує свою музичну кар'еру і багато гастролює в різних країнах світу як піаніст і диригент.

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Discogs — 2000.
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118890395 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. https://web.archive.org/web/20210104181245/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/later-russian-schools/later-russian-schools
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.