Аґнес Ґрей

 «Аґнес Ґрей» — дебютний роман англійської письменниці Енн Бронте (яка писала під псевдонімом Актон Белл), уперше опублікований у грудні 1847-го року.[1] У романі розповідається історія гувернантки Аґнес Ґрей, коли вона працювала у сім'ях дрібного дворянства.

Аґнес Ґрей
Agnes Grey
Титульна сторінка першого видання
Автор Анна Бронте
Мова британська англійська
Опубліковано грудень 1847
Видавництво Thomas Cautley Newbyd
Наступний твір Незнайомка з Вілдфел-Холу
У «Гутенберзі» 767

 Цей твір у Вікісховищі

Дослідження і коментарі сестри Енн Шарлотти Бронте вказують на те, що роман оснований здебільшого на власному досвіді письменниці, яка протягом п'яти років працювала гувернанткою. Як і роман Шарлотти Бронте «Джейн Ейр», цей твір описує важке життя гувернанток і те, який ця робота має вплив на молодих жінок. 

Через головного персонажа Енн піднімає теми ізоляції та пригноблення жінок та гувернанток, а також проблему фізичного знущання над ними. 

Сюжет

Книга написана від імені дівчини Аґнес. Її батько священик. Мати в молодості була позбавлена спадку. Окрім Аґнес батьки мають ще дочку Мері.

Бажаючи трохи краще упізнати навколишній світ і надати сім'ї матеріальну підтримку, головна героїня вирішує, що їй треба знайти роботу гувернантки. Її тітка влаштовує до місіс Блумфілд.

Коли дівчина приїжджає до господарів, її відразу ж знайомлять з Мері Енн і Томом. Усі члени сім'ї справили на Енн негативне враження. Проте вона все ж вирішила зайнятися вихованням дітей.

Діти з кожним днем поводилися все гірше. Вони терпіти не могли вчитися. Батько і мати абсолютно не займалися їх вихованням. Вони виконували усі капризи сина і дочки.

Блумфілди були надмірно вимогливі до гувернантки і забороняли карати дітей. Молодій гувернантці так і не вдалося перевиховати хлопчика і дівчинку. Незабаром її звільнили.

Незважаючи на це, Аґнес відчувала, що бути гувернанткою - це її покликання. Через деякий час вона влаштувалася в сім'ю Меррея. Вона мала виховувати двох хлопчиків і двох дівчаток : Чарльза, Джона, Матильду і Розалі.

Вони теж відрізнялися негативними рисами вдачі. Проте у гувернантки вже був досвід у вихованні дітей. Тому вона непогано справлялася з обов'язками.

Потім Чарльза і Джона відправили до навчального закладу і тепер гувернантка виховувала тільки дівчаток. Матильда проводила багато часу на стайні. А що стосується Розалі, вона тільки і думала, що про завоювання чоловічих сердець.

Через пару років Розалі починає зустрічатися з чоловіками. У Аґнес з'являється новий знайомий - священик Вестон. Оскільки молодій гувернантці більше не доводиться виховувати Розалі, вона починає піклуватися про бідняків. Коли Аґнес відвідує церкву, вона нерідко стикається з Вестоном. Довірчі бесіди їх сильно зближують.

В цей час на Розалі звернув увагу священик Хетфілд. Його підкорила краса дівчини. Проте вона дала йому зрозуміти, що не бажає його бачити. Потім Розалі починає фліртувати з Вестоном.

Потім вона знайомиться з Томасом Ешбі. Він виявився заможною людиною. Томас запропонував Розалі вийти за нього заміж і вона дала свою згоду.

Проте в останні дні перед заміжжям Розалі все ж вирішила завоювати серце Вестона. Для того, щоб позбавити Аґнес можливості бачитися з ним, вона почала давати їй багато доручень. Після від'їзду Розалі Агнес знову стала бачитися з Вестоном. Потім дівчина отримує звістку про смерть батька. Мати відкрила пансіон для дівчаток. Агнес вирішила, що у всьому допомагатиме матері. Попрацювавши ще деякий час у господарів, дівчина повернулася до матері. Проте вона постійно сумує за своєю коханою людиною.

Потім колишня гувернантка зустрічається з Розалі. Та зізналася Аґнес, що відчуває себе нещасною і ненавидить чоловіка. Дитина теж її не радує. Аґнес відчуває жаль до колишньої вихованки. Проте Розалі все одно залишилася такою ж пихатою, як раніше.

Через деякий час Аґнес знову зустріла Вестона. Дівчина дізнається, що він отримала прихід поблизу від навчального закладу, в якому вона працює. Вестон став постійно приходити до Ґреїв. Потім він одружився з Аґнес. У них народилося троє дітей.

References

  1. Thomsan, Patricia (August 1990). Review:Agnes Grey. The Review of English Studies 41 (Oxford University Press). с. 441–442. JSTOR 515755.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.