Бабаєв-Кальницький Давид Вольфович

Давид Вольфович Бабаєв-Кальницький (нар. 14 липня 1943(19430714), Махачкала — пом. 23 листопада 2019, Київ) — український актор театру та кіно, педагог, Народний артист України (1999).

Давид Вольфович Бабаєв-Кальницький
Народився 14 липня 1943(1943-07-14)
Махачкала
Помер 23 листопада 2019(2019-11-23) (76 років)
Київ
Поховання
 : 
Національність єврей
Громадянство  СРСР
 Україна
Діяльність актор
Заклад Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
Роки діяльності 1972—2019
Батьки Вольф Кальницький
IMDb ID 1247712
Нагороди та премії
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Заслужений артист України

Життєпис
Могила Давида Бабаєва-Кальницького, Байкове кладовище, Київ

Давид Вольфович Бабаєв-Кальницький народився 14 липня 1943 року в Махачкалі. 1947 року його родина повертається з евакуації до Києва.

1962 року він потрапив до мистецької студії при Жовтневому палаці. 1969 закінчив Республіканську студію естрадно-циркового мистецтва. 1969—1972 — артист та художній керівник естрадного колективу Архангельської філармонії (РСФСР).

1972—2019 — працював у Київському академічному театрі російської драми, де зіграв понад 70 ролей, отримавши широке визнання. Також на рахунку Давида Бабаєва понад 40 ролей у кіно.

Був завідувачем кафедри розмовного жанру Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв.

В останні роки хворів, мав проблеми з ногами, на сцену виходив все рідше. Помер після операції 23 листопада 2019 року в Києві на 77-му році життя. Похований на родинній ділянці Байкового кладовища (південна стара частина, ділянка 3А-ст).

Звинувачення в харасменті

В червні 2021 року на порталі Liga.net з'явився матеріал [1] про автобіографічну п'єсу українського драматурга Катерини Пенькової[2] "Бути майстром", де остання описує харасмент з боку Бабаєва, а саме - примус до орального сексу який мав місце коли Катерина навчалась у Бабаєва, зокрема в п'єсі є такі слова:

"Він завів мене у кабінет, зачинив двері і сховав ключ у кишеню. Мене трусило. Він почав мене цілувати, посадив поруч із собою за парту. Майстер весь час дуже широко усміхався. Він розстібнув ширінку, взяв мене за голову і нахилив"

Однак прямо ім'я Бабаєва в п'єсі не називається, але в її текст додані уривки інтерв'ю з ним, які дозволяють зрозуміти про кого йде мова. Історія яка описана в п'єсі дозволяє зробити висновок що Бабаєв роками систематично домагався студенток користуючись своїм службовим становищем та їх беззахисністю. Задати питання самому Бабаєву не вдалося бо п'єса вийшла вже після його смерті.

В матеріалу опублікованому Liga.net також наводиться інтерв'ю із Катериною Пеньковою де вона називає Бабаєва "майстром" (відповідно до назви п'єси) та описує деталі актів харасменту - те як скориставшись довірою Катерини наставник неодноразово використав її, згадує що після цього вона не стала акторкою та довгі роки відчувала сором за себе, що є класичною травмою жертви сексуального насилля. Також Катерина додає що особисто знала ще одну студентку яка зазнала харасменту з боку Бабаєва. Дотично ця історія спливала у зв'язку із звинуваченнями в харасменті щодо студенток з боку актора Володимира Талашка[3]

Театральні роботи
  • «Варвари», 1973 (Гриша)
  • «Добряки», 1973 (Кореспондент)
  • «…І земля скакала мені назустріч!», 1974 (Кривцун)
  • «Останні дні», 1974 (Тургенєв)
  • «Хоробрий кравчик», 1974 (Король)
  • «Дивний лікар», 1975 (Пишний)
  • «Лихо з розуму», 1978 (Загорецький)
  • «Провінційні анекдоти», 1978 (Базильський)
  • «Майор, Тоот та інші», 1979 (Лехінцке)
  • «Віяло», 1980 (Скавеццо)
  • «Гравець», 1982 (Астлей)
  • «Я прийшов дати вам волю», 1984 (Бутурлін)
  • «Острів скарбів», 1985 (Хендс)
  • «Теплий попіл», 1985 (Девіс)
  • «Що сталося у зоопарку», 1988 (Пітер)
  • «Самовбивця», 1989 (Пугачов)
  • «Кандід», 1991 (Шулер, Інквізитор, Барон)
  • «Запрошення до замку», 1992 (Жозюе)
  • «Молоді роки короля Людовика XIV», 1993 (Жан Поклен)
  • «Дим, де все шкереберть», 1994 (Хусто, Перес)
  • «Школа Скандалу», 1995 (сер Пітер Тізл)
  • «Двері грюкають», 1996 (Батько)
  • «Блоха у вусі», 1998 (Віктор Шендебіз, Пош)
  • «Лулу. Історія куртизанки», 2002 (Пенчу, лікар Голль)
  • «Дон Кіхот. 1938 рік» — Санчо Панса
  • «Удаваний хворий» — Арган
  • «Наполеон і корсиканка» — Наполеон
  • «Останнє кохання» — Гаррі
  • «Сімейна вечеря» — Жорж, чоловік кухарки
  • «Пані міністерша» — Ріста Тодорович

Фільмографія
  • «Така вона, гра» (1976)
  • «Ніс» (1977)
  • «Хазяйка» (1978)
  • «Довгі дні, короткі тижні…» (1980)
  • «Останній доказ королів» (1983)
  • «За ніччю день іде» (1984)
  • «Гори димлять» (1988)
  • «Кордон на замку» (1988)
  • «Дорога у пекло» (1988)
  • «Штормове попередження» (1988)
  • «Зброя Зевса» (1991)
  • «Вбити шакала» (1991)
  • «Гра всерйоз» (1992)
  • «Мелодрама із замахом на вбивство» (1992)
  • «Серця трьох» (1992)
  • «Стамбульський транзит» (1992)
  • «Людина з команди „Альфа“» (1992)
  • «Пастка» (1993)
  • «Афганець-2» (1994)
  • «Викуп» (1994)
  • «Обережно! Червона ртуть!» (1995)
  • «Репортаж» (1995)
  • «Святе сімейство» (1997)
  • «Хіппініада або материк кохання» (1997)
  • «Роксолана: Настуня» (1997)
  • «Роксолана-2: Кохана дружина Халіфа» (1997—1998)
  • «Посмішка звіря» (1998)
  • «День народження Буржуя» (1999)
  • «Школа скандалу» (1999)
  • «Мийники автомобілів» (2000)
  • «День народження Буржуя-2» (2001)
  • «Слід перевертня» (2001)
  • «Ледарі» (2002)
  • «Лялька» (2002)
  • «Дух землі» (2003)
  • «Роксолана. Володарка імперії» (2003)
  • «Небо в горошок» (2004)
  • «Богдан Зиновій-Хмельницький» (2006)
  • «Пороки та їхні прихильники» (2006)
  • «Ворог номер один» (2007)
  • «Кохаю тебе до смерті» (2007)
  • «Ілюзія страху» (2008)
  • «Смерть шпигунам. Крим» (2008)
  • «Третього не дано» (2009)
  • «Політ метелика» (2012)
  • «Порох і дріб» (2012)
  • «Бомба» (2013)
  • «Остання електричка» (2014)
  • «За законом воєнного часу» (2015)
  • «25-та година» (2016)
  • «Бестселер за коханням» (2016)
  • «Громадянин Ніхто» (2016)
  • «Таємниця Марії» (2019)

Дублювання та озвучення українською
  • Дерево і кішка — читає текст (озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Справу доручається детективу Тедді — (озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Іванко та воронячий цар — (озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Осінній вальс — (озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Ватажок — (озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Дядя Федір, пес і кіт — Тато дяді Федора (дубляж)
  • Подарунок для слона — Бегемот (дубляж)

Дублювання та озвучення російською
  • Чудасія — читає текст (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Ватажок — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Лис і дрізд — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Миколино багатство — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Дощику, дощику, припусти! — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Савушкін, який не вірив у дива — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Сампо з Лапландії — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Космічна загадка — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Друзі мої, де ви? — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Осінній вальс — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Смерть чиновника — (російське озвучення кіностудії «Київнаукфільм»)
  • Пригоди бравого вояка Швейка — Поручик Дуб (російський дубляж студії «Tretyakoff Production»)

Відзнаки
  • Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2013).
  • орден «За заслуги» ІІ та ІІІ ступенів,
  • медаль «За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва»,
  • відзнаки Кабінету Міністрів: «За багаторічну плідну працю в галузі культури», «За досягнення в розвитку культури та мистецтва»,
  • відзнака міського голови «Знак пошани».
  • «Людина року-2006» в номінації «Актор року»,
  • нагрудний знак «За мужність» уповноваженого Верховної Ради України з прав людини[4].

Примітки
  1. Власть мэтров. Харассмент за кулисами украинских театров. project.liga.net. Процитовано 3 січня 2022.
  2. UKRDRAMAHUB: Пенькова, Катерина. UKRDRAMAHUB. Процитовано 3 січня 2022.
  3. «Маєш робити, що скаже майстер». Сексуальні домагання в Карпенка-Карого — історія, про яку мовчали викладачі | Громадське телебачення. hromadske.ua (укр.). Процитовано 3 січня 2022.
  4. Помер народний артист України Давид Бабаєв: що про нього відомо. 24 Канал. Процитовано 24 листопада 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.