Бабенко Алла Григорівна

Закінчила Львівський державний університет ім. І. Франка (філологія) та паралельно — акторську студію при Львівському академічному українському драмтеатрі ім. М. Заньковецької, режисерський факультет Вищого театрального училища при Державному академічному театрі ім. Є. Вахтангова (Москва, 1966–1971).

Працювала артисткою Львівського театру юного глядача ім. М. Горького та Липецького драматичного театру; режисеркою Казанського великого драматичного театру ім. В. Качалова, режисеркою-стажеркою Московського театру ім. Моссовєта, з 1977 — режисерка-постановниця Львівського академічного українського драмтеатру ім. М. Заньковецької.

• «Німий лицар» Хелтаї (1979)
• «Кафедра» (1979), «Візаві» (1981), «Спокуса» (1988) Валерії Врублевської
• «Житейське море», «Гріх покаяння» (1992) Івана Карпенка-Карого
• «Розорене гніздо» Янки Купали (1982)
• «Лісова пісня» Лесі Українки (1983)
• «Безприданниця» Миколи Островського (1985)
• «Отелло» (1985), «Макбет» (1992) Шекспіра
• «Тартюф» Мольєра (1986)
• «Федра» Расіна (1988)
• «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» (1990), «Брехня» (1991), Володимира Винниченка
• «Гедда Габлер» Ібсена (1993)
• «Сейлемські відьми» Артура Міллера (1995)
• «Медея» Жана Ануя (1996)
• «Мужчина» (1996), «Мадам Боварі» (за Флобером, 1997) Богдана Стельмаха
• «Дама з собачкою» (2003), «Вітрогонка» (2004), «Дім з мезоніном» (2005) Антона Чехова
• «Валентин і Валентина» Михайла Рощина

• Бабенко, Алла Григорівна // Велика українська енциклопедія.
• Мирослава Оверчук. Режисура — це чернечий послух. Народна артистка України Алла Бабенко розповіла про творчі нюанси своєї «легендарної» професії // Україна молода