Львівський національний університет імені Івана Франка

Льві́вський націона́льний університе́т і́мені Іва́на Франка́ — один із найстаріших університетів України й Східної Європи та найпрестижніших в Україні. Є спадкоємцем колегіуму (1608—1661) та академії (1661—1773) єзуїтів, Йосифинського університету (1784—1805), Львівського ліцею (1805—1817), Університету Франца I (1817—1918), Львівського університету Яна-Казимира (1919—1939), Львівського державного університету ім. І. Франка (1939—1999).

Львівський національний університет
імені Івана Франка
ЛНУ імені Івана Франка
Головний корпус університету, колишня будівля Галицького сейму
49°50′25″ пн. ш. 24°01′20″ сх. д.
Назва латиною Universitas Leopoliensis
Тип класичний
Країна  Україна
Розташування Львів
Гасло лат. Patriae decori civibus educandis
Назва на честь Іван Франко
Засновано 20 січня 1661
Акредитація IV  рівня
Ректор Володимир Мельник
Студентів 25 000
Аспірантів 671
Докторантів 16
Професорів 203
Кольори Синій та Золотий         
Приналежність Міністерство освіти і науки України
Складається з Архів Львівського університету, Факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, Біологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, Географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, Геологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, економічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, Факультет електроніки та комп'ютерних технологій Львівського національного університету імені Івана Франка, Факультет іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка, Історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, Факультет культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка, Факультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка, Механіко-математичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, Факультет педагогічної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка, Факультет прикладної математики ЛНУ ім. Івана Франка, Факультет управління фінансами та бізнесу Львівського національного університету імені Івана Франка, Фізичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, Філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, Філософський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, Хімічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, Інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка, Педагогічний коледж Львівського університету, Правничий коледж Львівського університету, Природничий коледж Львівського університету, Астрономічна обсерваторія Львівського університету, Ботанічний сад Львівського університету, Зоологічний музей імені Бенедикта Дибовського, Наукова бібліотека Львівського університету і Музей історії Львівського національного університету імені Івана Франка
Випускники Категорія:Випускники Львівського університету
Штаб-квартира Main building of Lviv Universityd
Адреса 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1
Сайт lnu.edu.ua
 Львівський національний університет імені Івана Франка у Вікісховищі
Посилання ЛНУ перенаправляється сюди. Можливо, Ви шукали Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Заснування та рання історія Університету
Колишня головна будівля університету (1851–1923 роки)

Атанас Фіґоль у статті про виш в «Енциклопедії українознавства» стверджував, що поляки з початку ХХ століття для підкреслення «польськости» університету почали твердити, що він постав у 1661 році як Академія Єзуїтів, заснований королем Яном ІІ Казимиром з Львівського колегіуму єзуїтів. Але рішення короля не затвердив Сейм. Це твердження без критики сприйняли в СРСР та інших країнах[1].

За іншими даними, Львівську академію з правами університету утворено 1661 року указом короля Яна ІІ Казимира, який надавав єзуїтській колегії у Львові «гідність академії і титул університету». 1773 року орден єзуїтів заборонено, університет закрито. Відновлено 1784, називався Йосифінський університет. 1805–1817 — ліцей. 1817-го відновлено як Університет Франца I.

Передісторія

У XVI — XVII століттях центрами культурного життя на українських землях були церковні братства. Користуючись підтримкою міщан і духовенства, вони сприяли поширенню ідей гуманізму, розвитку науки і шкільництва. Найдавнішим православним в Україні було Успенське братство (ставропігійське з 1586 року) у Львові, яке стало визначним українським культурним православним центром. З 1586 року у Львові діяла братська школа, яка була середнім навчальним закладом. Тут вивчали церковнослов'янську, грецьку, латинську і польську мови, математику, граматику, риторику, астрономію, філософію та інші дисципліни. Діячі Львівського братства планували навіть перетворити свій «гімнасіон» (так вони називали цю школу) у вищий навчальний заклад. У Львівській братській школі працювали і здобули освіту визначні діячі української культури кінця XVI — першої половини XVII століття: Лаврентій Зизаній (Кукіль) і його брат Степан, Кирило Транквіліон-Ставровецький, Іван Борецький та ін.

До середини XVII століття в Україні не було жодного вищого навчального закладу[джерело?]. Шляхетська Польща чинила опір створенню тут вищої школи, яка могла б стати небезпечним політичним і культурним центром. Українська молодь мала здобувати вищу освіту в стінах Краківського й інших європейських університетів[2]

Заснування

За Гадяцькою угодою 1658 року між Україною та Річчю Посполитою польський уряд обіцяв у майбутньому відкрити в Україні дві вищих школи-академії: одну у Києві, а другу там, де знайдеться для неї відповідне місце. Академіям було обіцяно такі самі права університету, якими користувався Краківський університет. Впливові кола Речі Посполитої не виключали й того, що під тиском певних політичних обставин в Україні могли утворитися власні національні університети. Тоді ж єзуїтський орден у справі захисту католицизму в Україні покладав особливі надії на свій осередок у Львові. Єзуїти з'явились у Львові ще наприкінці XVI століття, а 1608 року відкрили тут свою середню школу-колегію. До середини XVII століття ця колегія занепала, але все ж була врятована єзуїтами від загибелі, оскільки користувалась опікою і підтримкою польських магнатів.

Єзуїти розуміли можливість створення на основі братської школи у Львові університету, тому постійно домагались перетворення своєї колегії в академію. Після неодноразових клопотань король Ян ІІ Казимир 20 січня 1661 року підписав диплом, який надавав єзуїтській колегії у Львові «гідність академії і титул університету» з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора. Однак відразу ж після підписання диплому створення академії зустріло рішучу опозицію Краківського університету та окремих впливових осіб держави, що його підтримували. Незважаючи на перешкоди, у Львівській академії навчання велося за зразком інших європейських академій. А згодом польський король Август III Фрідріх у 1758 році затвердив диплом від 20 січня 1661 року, виданий Яном ІІ Казимиром. Академію закрили у 1773 році.

Від часу заснування і до 1773 року Львівський університет повністю перебував під контролем єзуїтського ордену і підпорядковувався генералові єзуїтів у Римі. На чолі університету стояв ректор. Приміщення університету було поблизу Краківської вулиці в центрі Львова. Навчальний заклад будував і купував нові приміщення, мав свою бібліотеку, найбільшу у Львові друкарню.

Попередниця університету в XVII—XVIII століттях
Скульптура на фасаді головного корпусу ЛНУ

Академія складалася з двох відділів (факультетів) — філософського і богословського (теологічного). Роль середнього навчального закладу при Львівській Академії відігравала колегія, яка була підготовчим етапом для охочих продовжувати навчання. Історичні джерела засвідчують, що 1667 року на філософському і теологічному відділах навчалось близько 500 студентів, а навчальний процес забезпечували вісім викладачів. У середині XVIII століття кількість студентів збільшилася до 700 осіб, викладачів — до 15-17. Поляки становили 75 % студентів, решта — українці та представники інших етнічних груп.

Навчальний процес у Львівській Академії проводився за програмою єзуїтських шкіл, розробленою ще наприкінці XVI століття; помітні зміни у цю програму стали вносити лише в середині XVIII століття на відділі філософії головно вивчали філософську систему Аристотеля, яка була сукупністю логіки, фізики й метафізики; у складі фізики розглядали також елементи математики, астрономії, біології, метеорології, у складі метафізики — питання психології та етики. Вивчали, крім цього, історію, географію, грецьку мову та ін. На відділі філософії навчання тривало два-три роки. Після закінчення цього відділу можна було здобувати богословську освіту. На теологічному відділі навчання тривало чотири роки. Тут вивчали історію церкви, Старий і Новий Заповіт, догматичне і моральне богослів'я, канонічне право, казуїстику, староєврейську мову. Всі дисципліни викладали професори.

У середині і другій половині XVIII століття у зв'язку з розвитком наукових знань, зокрема природничих наук, сталися зміни у навчальному процесі університету. 1744 року відкрито кафедру математики, яку, на пропозицію провінціала ордену єзуїтів Томаша Ліхтанського[3] очолив Фаустин Ґродзіцький — автор підручника з архітектури і математики, створено математично-фізичний кабінет, відкрито університетську астрономічну обсерваторію. Почали викладати польську, французьку, німецьку мови, географію та історію як окремі предмети. Тут працювали відомі вчені: історик Каспер Несєцький, математики Фаустин Ґродзіцький і Томаш Секежинський, письменник-єзуїт вірменського походження Григоріс Пірамович, громадський діяч, поет, письменник і філософ, примас Польщі Ігнацій Красіцький. Випускниками університету були такі відомі люди, як Інокентій Ґізель, М. Слотвинський, Я. Богомоловський та багато інших.

Університет у ХІХ — початку XX століттях

Після входження Галичини до складу імперії Габсбургів у 1772 році та скасування діяльності католицьких чернечих орденів Академія отримала, зокрема, будівлю монастиря та костелу тринітаріїв. У костелі було організовано бібліотеку, 16 листопада 1784 відбулось її урочисте відкриття. Після обстрілу і бомбардування Львова 1848 року з 50000 книг залишилися 13000, знищено багато рукописів[4]. У 1805 році уряд перетворив університет на ліцей.

Студіюм Рутенум

У 1787 році засновано науковий інститут, який назвали «Studium Ruthenum» («Провізоричний науковий інститут в руській мові»), який діяв до 1804 року. Навчання у закладі проводилось тодішньою українською мовою. Викладачами були, зокрема, Михайло Гарасевич, Антін Ангелович, Мелетій Модест Гриневецький та інші.

Подальші роки

У 1817 році уряд відновив університет з німецькою мовою викладання. Весна народів надала поштовх українцям і полякам до боротьби за введення своїх мов у навчальний процес. Так, у 1849 році на філософському відділі відкрилась кафедра української мови та літератури, яку очолив відомий діяч «Руської Трійці» Яків Головацький. У 1862 та 1872 роках виникли кафедри з українською мовою викладання на богословському та правничому факультетах.

1851 року університету передали збудований 1842 року конвікт єзуїтів (шляхетської молоді[5]), проєкт Фіделіса Штадлера, кошти — з фундації Самуеля Ґловінського. Єзуїтів вигнали з приміщення після вуличних маніфестацій під час «весни народів» 1848 року[6].

Станом на 1897—1898 навчальний рік в університеті навчалось 1732 студенти, а у 1906—1907 навчальному році — 3582 студенти. За національною ознакою склад студентів був таким: близько 3/4 — поляки; до 1/5 — русини (українці)[7].

У 1907 році розподіл студентів по відділах (факультетах) був наступним: відділ теологічний — 516 студентів; відділ права та політичних вмінь — 1888 студентів; відділ лікарський — 218 студентів, з них 25 осіб жіночої статі; відділ філософії — 1020 студентів, з них 241 особа жіночої статі[7].

Львівський університет та Іван Франко

У 70-х роках XIX століття на філософському факультеті Львівського університету навчався Іван Франко — всесвітньовідомий український мислитель, письменник, учений, перекладач, психолог, політичний і громадський діяч, один з геніїв України, що увійшов в історію культури як «титан праці». 1894 року в університеті відкрили кафедру історії України, щоправда, під назвою «Всесвітньої історії зі спеціальним оглядом історії Східної Європи». Нову кафедру очолив 28-літній Михайло Грушевський. Цього ж року, після смерті Омеляна Огоновського — тодішнього очільника кафедри руської словесності Львівського університету — Іван Франко спробував посісти це вакантне місце, однак тодішній намісник Галичини граф Казимир Бадені зробив усе для того, щоб не допустити в університет письменника, який закликав український народ до соціального та національного визволення.

Указом від 8 січня 1940 року Президія Верховної ради УРСР надала Львівському державному університету ім'я Івана Франка. Сьогодні тут працює одна з основних шкіл франкознавства в Україні.

У період незалежності

У жовтні 1999 року Львівський державний університет імені Івана Франка отримав статус національного.

У Львівському національному університеті імені Івана Франка станом на травень 2017 році до виконання науково-дослідних робіт залучено 1892 науково-педагогічні працівники, з них — 214 докторів наук і 1152 кандидати наук, 161 штатного працівника науково-дослідної частини Університету, з них — 8 докторів наук і 50 кандидатів наук. В Університеті функціонують 144 кафедри, з них 95 очолюють доктори наук, 46 — кандидати наук.

Станом на квітень 2017 року в Університеті навчаються 19 770 студентів, у тому числі 19 050 — на 19-ти факультетах і 720 — у коледжах. На денній формі навчається 16 314 студентів (15 709 — на факультетах і 605 — у коледжах), на заочній — 3 843.

У 2017—2018 роках в Університеті провели понад 100 різноманітних заходів. У Центрі культури та дозвілля Львівського Національного університету імені Івана Франка працює 10 творчих колективів, з яких 7 мають звання Народний. Загальна кількість учасників налічує 354 особи.

20 лютого 2018 року у дворі географічного факультету відкрито пам'ятник Героєві України Ігореві Костенку.

У словенському Подчетртеку 23-24 червня 2018 року відбувся Кубок Європи з дзюдо, у якому студентка філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, майстер спорту міжнародного класу, дворазова чемпіонка Європи з дзюдо Василина Кириченко виборола бронзову медаль.

На 42 Міжнародній студентській олімпіаді з програмування ACM ICPC, яка проходила у Пекіні з 15 по 20 квітня 2018 року, команда студентів вишу посіла 14 місце! З 11 задач студенти розв'язали 6, тим самим забезпечивши собі високу позицію поряд з Стенфордським та Гарвардським університетами та випередивши Оксфорд та Кембридж.

Два роки поспіль видання Університету ставали лауреатами Міжнародної премії імені Івана Франка. У 2017 році в номінації «За вагомі досягнення у галузі соціально-гуманітарних наук» цю високу нагороду здобув Заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка, завідувач кафедри економічної і соціальної географії, академік Академії Вищої школи України та Української екологічної академії Олег Шаблій. Міжнародної відзнаки науковець удостоєний за вибрані праці «Суспільна географія» у двох книгах: книга перша — «Проблеми теорії, історії та методики дослідження», книга друга — «Проблеми українознавства, регіоналістики і краєзнавства», випущені в університетському Видавництві. 31 жовтня 2017 року у Дзеркальній залі Львівського університету відбулася урочиста презентація коментованого видання-білінгви поеми Івана Франка «Мойсей». Видання Львівського університету вийшло друком у вересні цього року й уже стало найкращою книгою ХХІV Форуму видавців — 2017 у номінації «Класична українська література».

Головний навчальний корпус університету

Міжнародна співпраця

Львівський національний університет імені Івана Франка гідно представляє українську академічну спільноту у світі. Упродовж 2016—2017 років Університет підписав 15 угод про співпрацю та дві угоди про подвійне дипломування, дві угоди пролонговано. Загалом на цей час підписано 147 угод із вищими навчальними закладами та установами із 38 країн світу. Приблизно така ж кількість наукових і науково-педагогічних працівників Університету перебувала в цей період у закордонних установах.

Університет здійснює активну діяльність щодо підписання Хартії Європейських Університетів. У 2000 році університет став співзасновником Європейського Колегіуму Польських і Українських Університетів (Люблін, Польща). Продовжено термін дії угод із Бєльським державним університетом (Бєльці, Молдова) та Краківською Педагогічною Академією (Польща).

Студенти географічного, історичного факультетів та факультету міжнародних відносин проходять навчальні практики в Польщі, Німеччині, Австрії, Угорщині, Чехії, Словаччині. Співробітники механіко-математичного, філологічного, хімічного факультетів, факультету міжнародних відносин і прикладної математики та інформатики працювали у вищих навчальних закладах Польщі, Колумбії, Франції, Швейцарії, Австрії на викладацькій роботі за контрактами. Багато випускників продовжують навчання у вищих навчальних закладах США, Польщі, Німеччини, Австрії, Великої Британії, Франції. За 2016 рік Львівський національний університет імені І. Франка провів 5 міжнародних літніх шкіл.

Пам'ятник Іванові Франку навпроти центрального входу університету

У 2016 році налагоджена активна міжнародна співпраця із закордонними партнерами. Університет вів двосторонні наукові дослідження з Віденським університетом (Австрія), Каунаським технологічним університетом (Литва), Фондом цивільних досліджень та розвитку США, Технологічним інститутом Хіросіми (Японія), які фінансувало Міністерство освіти і науки України.

Протягом останніх років  науковці Університету активно проводять  науково-дослідних роботи, які фінансують міжнародні організації, серед яких Інститут біофізичної хімії імені Макса Планка (Німеччина), Гарвардська медична школа (США), Інститут біомедичних досліджень «Новартіс» (США), Канадський інститут українських студій при Альбертському університеті, Міжнародний центр дифракційних даних (США), Фонд Ендрю У. Меллона (США), Цільовий освітній фонд досліджень дерев (США), компанія «Матеріал. Фази. Дані. Система» (Швейцарія).

Підписано угоду з агентством CrossRef, що дає змогу присвоювати DOI університетським виданням. В Університеті за фінансової підтримки Міністерства освіти і науки України функціонує національний контактний пункт Рамкової програми ЄС «Горизонт 2020» за тематичними напрямами «Майбутні і новітні технології» та «Інклюзивне, інноваційне та розумне суспільство».

Рейтинги та репутація

Показником успішності вищого навчального закладу сьогодні можна вважати позицію у національних та міжнародних рейтингах ВНЗ. У 2015 році Львівський університет увійшов у трійку найкращих університетів України за даними світового рейтингу University Ranking by Academic Performance.

Головний корпус. Вхід до університету

За результатами рейтингу вищих навчальних закладів України за даними наукометричної бази даних Scopus станом на квітень 2017 року Львівський університет посів четверте місце серед ВНЗ України. Станом на квітень 2017 року кількість публікацій науковців Львівського університету склала 5 823, кількість цитувань статей — 28 547, індекс Гірша — 50.

Одним із найпрестижніших рейтингів університетів світу є Webometrics (Webometrics Ranking of World's Universities), який охоплює дванадцять тисяч університетів зі всього світу та який публікують двічі на рік. Протягом останнього року Університет суттєво покращив свої позиції у рейтингу. Згідно з січневою 2018 року публікацією рейтингу Університет увійшов до трійки лідерів серед вишів України.

У 2018 році Львівський національний університет імені Івана Франка потрапив у один з найпопулярніших світових рейтингів The Times Higher Education World University Rankings — щорічне видання університетських рейтингів за версією журналу Times Higher Education.

Масштабний дослідницький центр QS Quacquarelli Symonds оприлюднив щорічний рейтинг найкращих університетів Європи, Середньої Азії та країн, що розвиваються, на 2022 рік. До списку потрапив й Львівський національний університет імені Івана Франка який зайняв 191 місце.[8]

Структура

Факультети

Загальноуніверситетські кафедри
  • Безпеки життєдіяльності
  • Фізичного виховання і спорту

Навчальні установи

Наука

Основу наукового потенціалу Університету складають відомі в Україні і світі наукові школи: Фізика твердого тіла; Теоретична фізика; Кристалохімія; Фізико-хімія полімерів; Біохімія і молекулярна біологія; Біоенергетика і електрофізіологія секреторних клітин; Мінералогічна школа академіка Є. Лазаренка; Термобарогеохімічна школа професора М. Єрмакова; Львівська наукова школа геології та металогенії докембрію; Інженерна, екологічна та регіональна геоморфологія; Територіальна організація суспільства; Генетичне ґрунтознавство; Комплексний аналіз; Функціональний аналіз; Механіка деформівного твердого тіла; Чисельне моделювання і оптимізація фізико-механічних полів; Дослідження розвитку агропромислового комплексу України, державного регулювання транскордонного підприємництва в умовах глобалізації; Економіко-математичне моделювання в управлінні економіко-виробничими системами; Франкознавство; Слов'янознавство; Історія соціально-політичних процесів в Україні; Загальна теорія прав людини; Захист прав і законних інтересів потерпілого та інших суб'єктів кримінального процесу.

Університет має наукові об'єкти, що становлять національне надбання України: Фонд рукописних, стародрукованих та рідкісних книг наукової бібліотеки Університету, Науково-дослідний комплекс апаратури для вивчення штучних небесних тіл ближнього космосу Астрономічної обсерваторії Університету, Гербарій, Ботанічний сад, Наукові фонди та музейна експозиція Зоологічного музею, Колекція культур мікроорганізмів-продуцентів антибіотиків.

Наукові інститути
  • Археології
  • Європейської інтеграції
  • Історичних досліджень
  • Франкознавства
  • Літературознавчих студій
  • Екології масової інформації
  • Славістики

Інші наукові установи

Видавнича діяльність

Головною поліграфічною структурою ЛНУ є Видавничий центр[22], який був створений на підставі рішення Ректорату від 1 липня 1996 року за № 42 на базі редакційно-видавничого відділу, машинно-офсетної та поліграфічної лабораторій університету. На виставці, присвяченій 350-літтю Університету, Видавничий центр демонстрував книжковий доробок з близько 500 видань. Експозиція включала підручники, навчальні посібники, монографії, збірники наукових праць та інші видання. Значним досягненням Франкового Університету у книговиданні стало нагородження Шевченківською премією авторів 10-томного видання «Іван Франко».

При Львівському університеті діє також видавництво «Світ». Воно виникло в 1946 році як видавнича група Львівського університету, а нині є одним з лідерів українського книговидання. З 1991 року видавництво «Світ» випустило понад 700 найменувань книг загальним тиражем 11 млн 759 тис. примірників.[23]

Керівництво університету
Ректор Володимир Мельник

Ректори

Студентське життя

В університеті видаються студентські газети. Друковані: «Гілея» (Студентський культурологічний часопис), «Ярослов» (Студентська газета філологічного факультету), Vivat Justitia! (Студентський альманах, Юридичний факультет); електронні: «Факторіал» (Механіко-математичний факультет). Діє портал студентів факультету прикладної математики та інформатики. Також на економічному факультеті видається власний журнал «Журнал Ек-you», діє команда Enactus LNU (раніше відома як SIFE LNU). Організовуються загальноуніверситетські змагання з гри Що? Де? Коли?

9 листопада 2011 року, студент історичного факультету Франкового Університету Тарас Прокопишин, став Головою студентської ради Львова. [недоступне посилання з липня 2019]

Студентські організації університету
  • ГО «Студентське братство ЛНУ ім. Івана Франка»
  • «ЛНУ LIFE» — незалежне студентське мас-медіа
  • ГО «Молода Дипломатія» (факультет міжнародних відносин)
  • «Англійський клуб» (факультет іноземних мов)
  • «Об'єднання студентів правників» (юридичний факультет та Правничий коледж)
  • «Європейська асоціація студентів права» (юридичний факультет та Правничий коледж)
  • «Лабораторія Ідей»
  • «Дискусійний клуб_Debate Club» (факультет журналістики)
  • Економічний науковий клуб студентів, аспірантів, докторантів та молодих учених економічного факультету
  • Наукове товариство студентів факультету журналістики (НТС ФЖ)
  • «Фотосекта» (факультет журналістики)
  • «Кіноклуб» (факультет журналістики)

Заслужені професори

Див. також: Категорія:Заслужені професори Львівського університету

Відомі професори

Див. також: Категорія:Науковці Львівського університету

Відомі випускники

Див. також

Примітки
  1. А. Фіґоль Львівський Державний Університет ім. І. Франка… — Т. 4. — С. 1421.
  2. Заснування Львівського університету у 1661 р. // 100 важливих подій історії України / Юрій Сорока; худож. — оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова. — Харків : Фоліо, 2018. — С. 78—79. — (Справжня історія) — 250 прим. — ISBN 978-966-03-8514-6 (Справжня історія); 978-966-03-8460-6.
  3. ks. Jan Poplatek. Grodzicki Faustyn (ur. 1709) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — Tom VIIІ/4. — Zeszyt 39. — S. 614. (пол.)
  4. Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові. — Львів: Каменяр, 1991. — 168 с. — С. 70—71. — ISBN 5-7745-0316-X.
  5. Ilustrowany przewodnik po Lwowie i Powszechnej Wystawie Krajowej Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine. / Lwów: Towarzystwo dla Rozwoju i Upiększania Miasta, 1894. — S. 136.
  6. Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — S. 123. (пол.)
  7. Wiczkowski J. Lwów, jego rozwój i stan kulturalny oraz przewodnik po mieśćie Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.. — Lwów: Skład Główny w księgarni H. Altenberga; nakł. Wydziału Gospodarczego X. Zjazdu Lekarzy i Przyrodników Polskich, oraz Reprezentacyi M. Lwowa, 1907. — S. 174. (пол.)
  8. Зимові канікули, рейтинг вишів та суди через відсторонення вчителів – підсумки тижня в освіті. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
  9. Інститут післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 24 березня 2011.
  10. Інтернет сторінка Педагогічного коледжу. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 24 березня 2011.
  11. Інтернет сторінка Правничого коледжу. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 24 березня 2011.
  12. Інтернет сторінка Природничого коледжу. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 24 березня 2011.
  13. Центр італійської мови і культури Львівського національного Університету. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 4 березня 2016.
  14. Інтернет сторінка Львівського фізико-математичного ліцею. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 24 березня 2011.
  15. Інтернет сторінка Класичної гімназії. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 24 березня 2011.
  16. Інтернет сторінка Астрономічної обсерваторії. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 24 березня 2011.
  17. Інтернет сторінка Ботанічного саду. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 24 березня 2011.
  18. Інтернет сторінка Зоологічного музею. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 24 березня 2011.
  19. Інтернет сторінка Центру Інформаційних технологій. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 24 березня 2011.
  20. Інтернет сторінка Центру гуманітарних досліджень. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 24 березня 2011.
  21. Інтернет сторінка Центру країн Північної Європи. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 24 березня 2011.
  22. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 25 червня 2016.
  23. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 5 червня 2016.
  24. Ректорат Архівовано 21 березня 2016 у Wayback Machine. Львівського національного університету ім. Івана Франка

Джерела та література
  • Вчені кафедри слов'янської філології / Львівський держ. ун-т ім. І.Франка. Наукова бібліотека ; уклад. Л. Панів. — Л.: [б.в.], 1998. — 124 с.
  • Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка: в 2 т / Львівський національний університет імені Івана Франка; вид. рада: І. О. Вакарчук (голова) та ін. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2011. — Т. 1: А—К. — 716 с. — ISBN 978-966-613-892-0.
  • Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка: в 2 т / Львівський національний університет імені Івана Франка; вид. рада: І. О. Вакарчук (голова) та ін. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2011. — Т. 2: Л—Я. — 764 с. — ISBN 978-966-613-891-3.
  • Історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1940—2000) / Львівський національний університет імені Івана Франка; упоряд. О. Вінниченко, О. Целуйко; ред. Л. Зашкільняк та ін. — Львів, 2000. — 293 с.
  • Кафедра етнології Львівського університету. Класичний період (1910—1947) / Роман Тарнавський; відповідальний редактор Михайло Глушко. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2016. — 236 с. — ISBN 978-617-10-0300-2.
  • Фізичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1953—2013): довідково-інформаційне видання / І. О. Вакарчук, П. М. Якібчук, О. Г. Миколайчук, О. М. Попель; Міністерство освіти і науки України, Львівський національний університет імені Івана Франка. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. — 586 с. — ISBN 978-617-10-0300-2.
  • Золота книга кафедри механіки (1939- 1999) / ред. Г. Сулим; Львівський національний університет імені Івана Франка. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 1999. — 102 с. — ISBN 966-7581-05-5.
  • Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  • Качмар В. М.Львівський національний університет імені Івана Франка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 358. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • Фіґоль А. Львівський Державний Університет імені І. Франка // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 4. — С. 1420—1421.
  • Львівський державний університет імені Ів. Франка / Ред. Роман Волков. — Львів : ЛДУ імені Івана Франка, 1947.
  • 300 років Львівського університету / Є. К. Лазаренко. — Львів : ЛДУ імені Івана Франка, 1961. — 82 с.
  • Львівський ордена Леніна державний університет імені Івана Франка / Автор тексту та відповід. за випуск В. Здоровега. — Львів, 1967, 1973.
  • Львівський ордена Леніна державний університет імені Івана Франка / Текст Володимира Здоровеги та Тамари Старченко. — Львів, 1978.
  • Львівський університет / В. П. Чугайов (відп. ред.), С. А. Макарчук, Д. С. Григораш. — Львів, 1986. — 148 с.
  • Наука міжнародного права у Львівському університеті: монографія / І. В. Земан; ред.: В. М. Репецький; Львівський національний університет імені Івана Франка. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2015. — 318 с.
  • Історія Львівського університету (1976) // Фонди Музею історії Львівського національного університету імені Івана Франка.
  • Сторінки історії Львівського університету (за матеріалами німецькомовних документів): навчально-методичний посібник / Львівський національний університет імені Івана Франка; упоряд.: В. М. Качмар, М. С. Смолій; відп. ред. В. Т. Сулим. — 2-ге, доповнене. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2016. — 210 с.
  • Academia Militans. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie / Redzik A. (red.). — Kraków: Wysoki Zamek, 2017. — 1302 s. — ISBN 978-83-947365-7-6. (пол.)
  • Finkel L., Starzyński S. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwów, Nakł. Senatu akademickiego C. K. Uniwersytetu lwowskiego, 1894. — 820 s. (пол.)
  • Hahn W. Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. — t. 2: (1898/9-1909/10). — Lwów: Senat Akademicki C. K. Uniwersytetu Lwowskiego? 1912. — 712 s. (пол.)
  • Hahn W. Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. — t. 1: (1894/95-1897/98). — Lwów: Senat Akademicki C. K. Uniwersytetu Lwowskiego, 1899. (пол.)
  • Historia w Uniwersytecie Lwowskim. Badania i nauczanie (do 1939 roku) / red. Nauk. Jerzy Maternicki, Joanna Pisulińska i Leonid Zaszkilniak. — Rzeszów: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2016. — 661 s. — ISBN 978-83-7996-259-4. (пол.)
  • Jaworski Franciszek Uniwersytet Lwowski. Wspomnienia jubileuszowe / Franciszek Jaworski. — Lwów, Towarzystwo miłośników przeszłości Lwowa, 1912. — 88 s. (пол.)
  • Redzik A. Wydział Prawa Uniwersytetu Lwowskiego w latach 1939—1946. — Lublin: Towarzystwo Naukowe KUL, 2006. — 432 s. — ISBN 83-7306-254-8. (пол.)
  • Redzik A. Prawo prywatne na Uniwersytecie Jana Kazimierza we Lwowie. — Warszawa: C. H. Beck, 2009. — 411 s. — ISBN 978-83-255-0346-8. (пол.)
  • Wołczański J. Wydział Teologiczny Uniwersytetu Jana Kazimierza 1918—1939. — Kraków, 2002. — 676 s. (пол.)
  • Universitati Leopoliensi, Trecentesimum Quinquagesimum Anniversarium Suae Fundationis Celebranti. In Memoriam. Praca zbiorowa / Polska Akademia Umiejętności. — Kraków, 2011. — 531 s. — ​ISBN 978-83-7676-084-1. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.