Бабський Сергій Олександрович

Житель міста Коростень. Закінчив Житомирський державний технологічний університет, де здобув спеціальність «гірничий інженер». Під час навчання закінчив військову кафедру, отримав звання молодшого лейтенанта і спеціальність командира піхотного взводу. До війни працював головним ­інженером на кар'єрі.

З початком російської збройної агресії проти України Сергій, потай від рідних, пішов добровольцем до військкомату. За кілька днів надійшла повістка на навчальні збори.

10 березня 2014-го зарахований до лав 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (м. Житомир).

На початку квітня 2014 новобранці поїхали на полігон ­Широкий лан на Миколаївщину, а звідти 7 квітня на БТРах — на Донеччину. Близько місяця перебували в тимчасовому розташуванні підрозділу біля Добропілля, потім їх перевели до Антитерористичного центру в Ізюм. Підрозділ Сергія практично щодня виконував завдання з супроводу конвоїв і прикриття та охорони рот забезпечення: підвезення боєприпасів, води, продовольства та техніки на блок-пости в зоні АТО. На той час молодший лейтенант Бабський був командиром бойової машини. До екіпажу БТР з водієм і навідником, були додані ще семеро десантників. Супроводжуючи колони, кілька разів потрапляли в засідки.

13 червня 2014 року військова колона мала евакуювати підбитий гелікоптер. Їхали повільно, бо везли техніку — старий підйомний кран і тягач. Близько 15:00 колона потрапила під обстріл поблизу Слов'янська. БТР Бабського, який йшов першим, терористи із засідки підбили з протитанкового гранатомета. Постріл прийшовся у переднє відділення, де сиділи водій і командир машини. Водій звернув убік, що дало можливість іншій частині колони успішно проскочити засідку. Коли БТР в'їхав у лісосмугу і зупинився, вся кабіна вже була охоплена полум'ям, на бійцях горів одяг. Навідник кулемету дістав осколкове поранення у живіт, але витягнув з машини водія і командира, усі троє сильно обгоріли. Сергій Бабський дістав опіки 35 % тіла ІІ — ІІІ ст. голови, шиї, рук та ніг, спини, а також опік верхніх дихальних шляхів та опік очей. Крім того, проникаюче осколкове поранення лівого ока. Водій БТРа, солдат Олександр Голяченко, на третій день помер у госпіталі. Навіднику старшому солдату Сергію Хартнику[1] зробили успішну операцію. Легке поранення дістав старший солдат Олександр Ніколайчук, інші десантники не постраждали.

Сергій Бабський отямився у Харкові в реанімації. Проходив лікування в Головному військовому клінічному госпіталі у місті Києва, згодом переведений до Київського опікового центру. 15 серпня, за допомоги української діаспори, Сергій вилетів до США для проходження лікування та реабілітації у Клівленді, на півроку. Там зробили чотири операції, решту часу ставили на ноги.

В січні 2015, коли Сергій перебував у США, з картки, на яку перераховувалися благодійні внески на його лікування, зловмисники вкрали 230 тисяч гривень[2]. Сергій Бабський виграв суд у «ПриватБанка»[3][4].

Після лікування повернувся до мирного життя, працює на своїй попередній посаді, з дружиною Оксаною виховує двох маленьких дітей.

14 листопада 2014 року, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня[5].

Нагороджений недержавним орденом «Народний Герой України» (наказ № 1 від 4 червня 2015 року)[6].

У місті Коростень 26 лютого 2016 року нагородили переможців щорічного загальноміського відкритого рейтингу популярності «Гордість міста». У номінації «Сила духу» переможцем визнано Сергія Бабського[7].

• Пораненим учасникам АТО з Коростеня потрібні кошти на лікування // «Перший Житомирський», 23 червня 2014.
• Історії українських героїв. Бабський Сергій // Українські Герої.
• «На мені горіло все — і речі, і шкіра, і м'язи» // Сергій Демчук. Gazeta.ua, 17 травня 2016.