Бабіна Наталя Василівна

Народилася 1966 року в українському селі Заказанка Берестейської області Білорусі. Її родина мешкала на стику державних кордонів — Білорусі, Польщі та України. Бабіна каже, що народилася на межі цивілізацій — старої і нової, ще встигла застати архаїчний сільський лад.

Закінчила два класи в школі села Прилуки (Берестейський район), потім вчилася в школі № 13 м. Берестя. Після школи за порадою батьків стала вчитися на інженера в Мінському політехнічному інституті. Після закінчення працювала інженером на заводі «Цветотрон» (Берестя), на заводі імені Леніна (Мінськ).

Згодом працювала в поліщуцькій газеті «Збудінне», потім інженерно-технічним працівником у державній газеті «Звязда». З 1994 року постійно співпрацює з білоруською незалежною газетою «Наша Ніва», з 2007 — штатний журналіст газети.

Художні твори почали друкувати з 1994 року. Пише прозу та публіцистику білоруською й українською мовами. Друкувався у білоруських журналах «ARCHE», «Дзеяслоў», газетах «Звязда», «Наша Ніва»; в українських журналах «Сучасність», «Кур'єр Кривбасу», «Над Бугом і Нарвою», газеті «Поступ». Твори було перекладено польською, чеською, українською мовами.

Твори Наталки Бабіної виділяються твердою білоруською національною позицією. Одночасно в пресі та інтернеті вона наполегливо і послідовно відстоює погляди про українськість Берестейщини.

В квітні 2014 року стала головою створеного з її ініціативи Товариства української літератури при Спілці білоруських письменників, головною метою діяльності якого є сприяння українсько-білоруським літературним зв'язкам. Товариство видає білорусько-український альманах «Справа».

Заміжня, має трьох дітей.

• «Крыві не павінна быць відна» / Крові не повинно бути видно (2007)
• «Рыбін горад» / Рибгород (2007)
• «Бодай Будка», 2019

• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (22 серпня 2016) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету Української держави, популяризацію її історичної спадщини і сучасних надбань та з нагоди 25-ї річниці незалежності України[2]

• «Рибгород», пер. Божени Антоняк, Львів: Урбіно, 2013.
• «Тут була Україна» («Над Бугом і Нарвою», № 5, 2005)
• «Три колони»^{[недоступне посилання]} («Альманах. Третій міжнародний літературний фестиваль», 2008, стор. 12), переклав Анатолій Івченко
• оповідання «Три колони», «Тетяна Янівна та її агава», «Боснія і Герцоговина, або Європа великих фараонів», «Скельця, скельця…», «Бал у Бересті», «Дамочки середнього віку» («Кур'єр Кривбасу», № 240-241, 2009), переклав Анатолій Івченко

• Наталка Бабіна: «Я почала писати саме тому, що в мене троє дітей»)^{[недоступне посилання]} («Львівська пошта», 20 вересня 2008)
• «Рідні корені натхнення» Інтерв'ю Анатолія Івченка з Наталкою Бабіною («PostПоступ»)
• Наталка Бабіна: «Коли я зрозуміла, що я українка, все стало на своє місце»

• Наталка Бабіна. Тут была Ўкраіна(біл.)