Бабінчук Марія Степанівна

Народилася 10 квітня 1924 року в селищі Лисець у багатодітній сім’ї. Марійка була найстаршою серед семи сестер. Батько був добрим ковалем; мати займалася господарством. Закінчила сім класів місцевої школи, а згодом поступила до гімназії Сестер Василіянок у Станиславові. Була здібною дівчиною, добре вчилася. Одночасно з навчанням у гімназії відвідувала курси медичних сестер. Медичну практику здобувала в центральній міській лікарні Станиславова. В 1940-1941 рр. під час канікул працювала вихователькою в дитячому таборі с. Стебник Богородчанського району.

1941 року вступила в ОУН. При німецькій окупації скривалася: Марійку німці запідозрили в тому, що брала з роботи медикаменти. Марійка організувала сітку Юнацтва ОУН в свойому селі. З приходом більшовиків пішла в підпілля. 28 серпня 1944 р. була в бою під Богрівкою – ратувала ранених. Після бою бункрувала медикаменти, лікувала поранених. Самотужки набиралась медичного досвіду.

Марійка – “Калина” за свій довгий підпільний тернистий шлях виконувала різні завдання. Набула спеціальність радистки, як треба було оборонятись, – брала зброю до рук. У Солотвинському районі організовувала Український Червоний Хрест і проводила медичні курси першої допомоги. При потребі “Калина” їздила верхи конем до поранених у сотні. Була дотепна, енергійна, у скрутних ситуаціях швидко знаходила вихід. Допомагала населенню і готувала дівчат із Юнацтва до роботи в УЧХ.

“Калина” перебувала у підпіллі до 50-х років; вийшла заміж за “Варнака-Сулиму” – надрайонного провідника ОУН Надвірнянщини Вацебу Григорія із села Радча Лисецького р-ну. 28 серпня 1950 року у важких умовах у них народилася донечка. Усе докладно описано в листах, які батьки залишили доньці.

2-го квітня 1949 року. Григорій Вацеба – “Варнак” (він же “Бродич”, “Мороз”, “Сулима”), надрайонний провідник ОУН Надвірнянщини, закінчив роботу над унікальною пам'яткою визвольного руху на підпорядкованому йому терені – щоденником Надвірнянського осередку ОУН “Верховина” в зимовий період 1948-49 років, розпочавши ці записи 1-го грудня 1948 року. Цю титанічну працю виконано під землею в бункері при каганці. “Варнак” писав, дружина “Калина” друкувала на машинці.

1 липня 1951-го Григорій Вацеба - «Маґура», його дружина Марійка - «Ксеня», і три охоронці («Дуб» - Ярослав Белейович,«Тарас» і «Голуб» Михайло Мельник), перебуваючи на хуторі Ловаги поблизу села Небилів, Перегінського району, загинули в нерівному бою з опергрупою відділу 2-Н УМДБ Станіславської області. П'ять повстанців були оточені загоном чисельністю 25 осіб, і коли в ході перестрілки у підпільників закінчувалися патрони, вони підірвали себе гранатою. У донесенні про проведення агентурної операції було зазначено, що при вбитих було виявлено два автомати, дві гвинтівки, п'ять пістолетів, 250 штук бойових патронів і документи. Тіла загиблих підпільників тягнули машиною по селу, для науки селянам. Григорію було 34 роки, Марії - 27.

• Ганцюк П. Добро Нації — найвищий наказ! Історії однієї родини. — Івано-Франківсь: Фоліант, 2020. ISBN 978-617-7496-94-5

• Інтернет-видання «Радіо свобода». Дочка упівців через 70 років змогла прочитати зашифрований акт вінчання своїх батьків
• Народна Воля (газета, Надвірна). Григорій Вацеба — нескорений провідник когорти залізних
• Агенція інформації та аналітики «Гал-інфо». Народжена у криївці: трагічна історія кохання «Сулими» і «Калини»
• Історична правда. Розшифроване вінчання
• Український краєзнавчий онлайн ресурс «Фотогра́фії старо́го Льво́ва». Розшифроване вінчання, або таємниця за набором цифр