Багала

Багала, або багла (араб. بغلة‎) — традиційне велике арабське вітрильне судно для далеких плавань, одне з найбільших за розміром і найбагатше прикрашене серед інших дау[1]. З арабської назва судна «багала» перекладається як «мул».

Багала потребує велику команду.
Багала під вітрилами.
Корма багали «Аль-Хашемі-II» прикрашена різьбленням. Кувейт.
Корма багали "Принцеса морів" (Amirat Al-Behar). Фото початку XXст.

Опис

Багала, разом з ганджа і бумом відносилась до найбільших за розміром дау. Вона мала довжину 25-35 метрів і водотоннажність100-300 тон. Це судно традиційно дуже багато прикрашалось і часто використовувалось в презентаційних цілях.

Багала мала похилий вигнутий форштевень на носі і пласку транцеву корму з високим кватердеком, схожу на корму європейського галеона. Корма зазвичай багато прикрашалась різьбленням і розписами, на ній часто розміщувались вікна, галереї і балюстради.

Багала була озброєна двома і рідше трьома щоглами з косими чотирикратними арабськими вітрилами у формі неправильної трапеції з короткою передньою шкаториною. Передня грот-щогла була приблизно в 1,2 рази більшою за кормову бізань. Грот-щогла була нахилена вперед приблизно на 10°, тоді як бізань встановлювалась вертикально. Якщо встановлювалась третя щогла (мала бізань), вона зазвичай мала нахил в сторону корми. Додатково на багалі міг встановлюватись бушприт, який ніс трикутний клівер[2].

Як велике і важке судно, багала потребувала для управління значної команди, що складалась як мінімум з 30 моряків. Деякі судна потребували навіть до 40 моряків[3].

Схожим типом судна є ганджа (в Індії відома як «котія»), яку часто важко відрізнити від багали[4].

Історія
Спуск на воду багали, старе фото.
Екіпаж багали за починкою вітрил

Багали широко використовувались до початку XX століття в якості торгових суден в Індійському океані і морях навколо Аравійського півострова. Вони курсували по маршрутах від Сінду, Індії, Бенгальської затоки і островів прянощів на сході до африканського узбережжя Суахілі на заході і були одним з основних типів кораблів, які використовуються арабськими торговцями.

На початку XIX століття ці кораблі також були частиною піратських флотів різноманітних еміратів з узбережжя Перської затоки та Аравійського півострова[5]. На суднах військового і піратського призначення уздовж бортів встановлювалися легкі артилерійські гармати, для ведення вогню в фальшборті робили гарматні порти. Для здійснення психологічного ефекту, навіть при відсутності озброєння неіснуючі гарматні порти. на фальшборті могли бути просто намальовані.

У сприятливих умовах багала може розвинути швидкість до 9 вузлів, але це було дещо громіздке судно, що потребувало великого екіпажу і на початку XX ст. було замінене на більш маневрений і легший в управлінні бум.

Див. також

Посилання

Примітки
  1. Clifford W. Hawkins, The dhow: an illustrated history of the dhow and its world
  2. Too Late to Document Dhows?
  3. Thabit A. J. Abdullah, The Political Economy of Trade in Eighteenth-Century Basra, SUNY series in the Social and Economic History of the Middle East , 2000, ISBN 978-0-7914-4808-3
  4. The Traditional Dhow. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 27 червня 2013.
  5. Gardiner, Robert (2001 [1998]). The Victory of Seapower. Caxton Editions. ISBN 1-84067-359-1. p. 89

Джерела
  • Agius, Dionisius (2005). Seafaring in the Arabian Gulf and Oman. The People of the Dhow. Kegan Paul ltd, London, ISBN 0-7103-0939-2 (англ.)
  • Agius, Dionisius (2007). Decorative Motifs on Arabian Boats. Meaning and Identity. Natural Resources and Cultural Connections of the Red Sea. Society for Arabian Studies Monographs No. 5. [BAR International Series 1666].
  • Agius, Dionisius (2008). Classic Ships of Islam: From Mesopotamia to the Indian Ocean, BRILL, ISBN 9004158634. p. 314 (англ.)
  • Agius, Dionisius (2009). In the Wake of the Dhow: The Arabian Gulf and Oman, Ithaca Press, Amazon ISBN 9004158634 (англ.)
  • Al-Hijji, Ya'qub Yusuf (2001). The Art of Dhow-building in Kuwait. Arabian Publishing Ltd ISBN 978-1900404280 (англ.)
  • Catsambis, Alexis; Ford, Ben; Hamilton, Donny L. (2011). The Oxford Handbook of Maritime Archaeology. Oxford University Press ISBN 978-0-19-970515-3. (англ.)
  • Hawkins, Clifford W. (1977). The Dhow: An Illustrated History Of The Dhow And Its World, Nautical Publishing Co. Ltd, ISBN 978-0245526558 (англ.)
  • Hornell, James (1942). A Tentative Classification of Arab Sea-craft Society for Nautical Research. Mariners Mirror 28 no1, 1942, 11-40 books.google (англ.)
  • Hourani, George F. (1995). Arab Seafaring in the Indian Ocean in Ancient and Early Medieval Times. Princeton: Princeton University Press. ISBN 9780691000329 (англ.)
  • Mondfeld, Wolfram (1979). Die arabische Dau. Delius Klasing & Co, ISBN 3-7688-0283-3 (нім.)
  • Moreland, W.H. (1939). The Ships of the Arabian Sea about A. D. 1500 // The Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland. Vol. I, IV. 1939. (англ.)
  • Moore, Alan (1940) Notes on ‘Dhows’, The Mariner's Mirror, 26.2 (1940): 205—213.
  • Severin, Tim (1982). The Sindbad Voyage. Hutchinson. Amazon ISBN 978-0091505608 (англ.)
  • Sheriff, Abdul (2010). Dhow Cultures of the Indian Ocean: Cosmopolitanism, Commerce and Islam. London Hurst&Co ISBN 978-1-84904-008-2 (англ.)
  • Wiebeck, Erno (1987). Indische Boote und Schiffe. Hinstorff Verlag, Rostock 1987, ISBN 3-356-00084-5 (нім.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.