Ганджа (судно)

Ганджа́[1] (араб. غنجه‎, ghanjah), також відоме в Індії як котія — велике дау з двома або трьома щоглами і водотоннажністю від 70 до 200 тонн[2]. Традиційне арабське і індійське вітрильне судно з північно-західної частини Індійського океану.

Трищоглова ганджа в Маскаті, Оман
Котія з Мальдивських о-вів
Ганджа в морському музеї в Сурі, Оман

Опис

Ганджа відносились до найбільших дау, їхня середня довжина становила приблизно 30 метрів, з довжиною кіля близько 15 метрів і водотоннажністю від 125 до 300 тонн. Ганджа мала осадку 2—2,5 м, що небагато для судна такого розміру.

Зазвичай вони мали дві щогли, основна грот-щогла мала виражений нахил до носа, що складав до 10°, задня менша щогла (бізань) встановлювалася вертикально. На великих ганджа могла встановлюватись третя щогла (мала бізань), яка, в такому випадку, мала нахил до корми. Усі щогли озброювались косими чотирикутними арабськими вітрилами з дуже короткою передньою шкаториною. На носі додатково міг встановлюватись бушприт, що ніс трикутний клівер[3].

Ганджа була схожа на інше велике дау — багалу і відрізнялась від неї лише деталями оформлення корпусу. Ганджа переважно мала більш видовжену і струнку форму, ніж багала, значно простіше оформлену корму, зазвичай без кормової галереї на квартердеку і вигнутий ніс з характерним орнаментом з трилисником, вирізаним на верхівці форштевня.

Історія
Котія в гавані Бомбея в 1909 році

Ганджа широко використовувались до початку XX століття як морські торгові судна для перевезень товарів на великі відстані в Індійському океані між західним узбережжям Індійського субконтиненту, Аравійським півостровом та східноафриканським узбережжям Суахілі[4]. Через свою швидкість і великі розміри ганджа також використовувалась як військовий і піратський корабель.

Багато суден типу ганджа було побудовано на традиційних корабельнях у Сурі, Оман, а також у Бейпурі в штаті Керала на малабарському узбережжі в Індії.

На початку XX століття ганджа, як і багала, були поступово витіснені іншою моделлю великого транспортного дау — бумом, яка при схожих розмірах і вітрильному озброєнні мала не транцеву, а гостру корму й більшу маневреність, що було значною перевагою в умовах мілководдя й коралових рифів Арабського моря та Перської затоки.

Див. також

Галерея
  • Оформлення транцевої корми
  • Ніс з трилисником
  • Ганджа на якорі в Москаті
  • Ганджа. модель
  • Загальний силует
  • Ганджа. Сучасна модель
  • Вид з носу
  • Вид з корми
  • Ганджа в Москаті
  • Ганджа (на задньому плані)

Посилання

Примітки
  1. Thabit A. J. Abdullah, The Political Economy of Trade in Eighteenth-Century Basra, SUNY series in the Social and Economic History of the Middle East, 2000, ISBN 978-0-7914-4808-3
  2. Clifford W. Hawkins, The dhow: an illustrated history of the dhow and its world
  3. Too Late to Document Dhows?
  4. Gardiner, Robert (2001 [1998]). The Victory of Seapower. Caxton Editions. ISBN 1-84067-359-1. p. 89

Джерела
  • Agius, Dionisius (2005). Seafaring in the Arabian Gulf and Oman. The People of the Dhow. Kegan Paul ltd, London, ISBN 0-7103-0939-2 (англ.)
  • Agius, Dionisius (2007). Decorative Motifs on Arabian Boats. Meaning and Identity. Natural Resources and Cultural Connections of the Red Sea. Society for Arabian Studies Monographs No. 5. [BAR International Series 1666].
  • Agius, Dionisius (2008). Classic Ships of Islam: From Mesopotamia to the Indian Ocean, BRILL, ISBN 9004158634. p. 314 (англ.)
  • Agius, Dionisius (2009). In the Wake of the Dhow: The Arabian Gulf and Oman, Ithaca Press, Amazon ISBN 9004158634 (англ.)
  • Al-Hijji, Ya'qub Yusuf (2001). The Art of Dhow-building in Kuwait. Arabian Publishing Ltd ISBN 978-1900404280 (англ.)
  • Catsambis, Alexis; Ford, Ben; Hamilton, Donny L. (2011). The Oxford Handbook of Maritime Archaeology. Oxford University Press ISBN 978-0-19-970515-3. (англ.)
  • Hawkins, Clifford W. (1977). The Dhow: An Illustrated History Of The Dhow And Its World, Nautical Publishing Co. Ltd, ISBN 978-0245526558 (англ.)
  • Hornell, James (1942). A Tentative Classification of Arab Sea-craft Society for Nautical Research. Mariners Mirror 28 no1, 1942, 11-40 books.google (англ.)
  • Hourani, George F. (1995). Arab Seafaring in the Indian Ocean in Ancient and Early Medieval Times. Princeton: Princeton University Press. ISBN 9780691000329 (англ.)
  • Mondfeld, Wolfram (1979). Die arabische Dau. Delius Klasing & Co, ISBN 3-7688-0283-3 (нім.)
  • Moreland, W.H. (1939). The Ships of the Arabian Sea about A. D. 1500 // The Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland. Vol. I, IV. 1939. (англ.)
  • Moore, Alan (1940) Notes on ‘Dhows’, The Mariner's Mirror, 26.2 (1940): 205—213.
  • Severin, Tim (1982). The Sindbad Voyage. Hutchinson. Amazon ISBN 978-0091505608 (англ.)
  • Sheriff, Abdul (2010). Dhow Cultures of the Indian Ocean: Cosmopolitanism, Commerce and Islam. London Hurst&Co ISBN 978-1-84904-008-2 (англ.)
  • Wiebeck, Erno (1987). Indische Boote und Schiffe. Hinstorff Verlag, Rostock 1987, ISBN 3-356-00084-5 (нім.)


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.