Бажбеук-Мелікян Лавінія Олександрівна

Лавінія Олександрівна Бажбеук-Мелікян (3 квітня 1922, Тифліс 2005, Єреван[1]) — вірменська і російська художниця. Народний художник Вірменської РСР.

Лавінія Олександрівна Бажбеук-Мелікян (Бажбеук-Мелікова)
Народження 3 квітня 1922(1922-04-03)
Тифліс (нині Тбілісі), Грузія
Смерть 2005(2005)
  Єреван, Вірменія
Національність вірмени
Країна  СРСР
 Вірменія
 Росія
Жанр портрет, пейзаж, натюрморт
Навчання Єреванський державний художній коледж ім. Ф. Терлемезянаd і Московський державний академічний художній інститут імені В. І. Сурикова
Діяльність художниця, скульпторка, графікеса
Напрямок Витончені мистецтва
Вплив О. Бажбеук-Мелікян
М. Сар'ян
Батько Бажбеук-Меліков Олександр Олександрович
Брати, сестри   Zuleika Bazhbeuk-Melikyand і Vazgen Aleksandrovitsj Bazjbeoek-Melikjand
Нагороди
Звання Заслужений художник Вірменської РСР
Народний художник Вірменської РСР
Заслужений діяч мистецтв РФ

Біографія

Народилась у 1922 році в Тифлісі у родині визначного вірменського художника Олександра Бажбеук-Мелікяна. У 1935 році переїхала до Єревану. У 1944–1944  роках навчалась у Художньому училищі імені Ф. Терлемезяна. У 1944 році вступила до Московського художнього інституту імені Сурікова, займалась в майстерні С. В. Герасимова. Завершила навчання у 1951 році, після чого працювала в майстернях П. Д. Коріна над створенням мозаїчного панно для станції Московського метро «Комсомольська». Невдовзі повернулась до Вірменії[2].

У 1954 році була прийнята до Спілки художників СРСР. У 1962 і 1964 роках обиралась у правління Спілки художників Вірменії[2]. У 1976 році отримала звання Заслуженого художника Вірменської РСР, у 1983 — Народного художника Вірменської РСР. З 1988 року — член-кореспондент Академії мистецтв СРСР, у 1997 році отримала звання Заслуженого діяча мистецтв РФ. З 2002 року — дійсний член Російської академії мистецтв[1].

Останні роки жила і працювала у Москві.

Роботи знаходяться в Музеї сучасного мистецтва (Єреван), Національній галереї Вірменії, художніх фондах Вірменії і Росії, численних галереях і приватних колекціях інших країн[1].

Творчість

Головними жанрами у творчості Лавінії Бажбеук-Мелікян були портрет і натюрморт.

По поверненні до Вірменії художниця багато працювала у селах, змальовуючи життя вірменських селян, його простоту і природну красу. Вона говорила:

Одна з моїх найулюбленіших тем   село. Я люблю строгий гарний пейзаж вірменського села, але особливо люблю його людей, з їх простотою і життєствердною силою, щирістю, пластичною красою, людей з обпаленими сонцем обличчями. До таких людей неможливо бути байдужим, і зображати їх — велика радість[2].

Останні роки життя більше працювала в майстерні, створюючи портрети друзів-художників, автопортрети, натюрморти. Мистецтвознавці відзначають, що на творчу манеру Лавінії найбільший вплив справили батько, Олександр Бажбеук-Мелікян, та інший видатний вірменський художник Мартирос Сар'ян, в її роботах поєднуються традиції російського реалізму і колорит вірменської живопису[3].

Нагороди

  • 1970 — Золота медаль за участь у виставці творів художників Вірменії на ВДСГ у Москві[2].
  • 1974 — Диплом Академії мистецтв СРСР за серію портретів[2]. 
  • 1981 — Срібна медаль Академії мистецтв СРСР за портрети сучасників[4].

Виставки

З 1951 року постійно брала участь в республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках.

  • 1965 — участь в декаді вірменського мистецтва в Болгарії[1].
  • 1979 — персональна виставка, Єреван[2].
  • 1980 — персональна виставка, Москва[2].
  • 2007 — персональна виставка (посмертна), Виставкові зали Російської академії мистецтв, Москва[5][6].
  • 2008 — персональна виставка (посмертна), Спілка художників Вірменії, Єреван[7].

Примітки

Література

Г. С. Игитян. Лавиния Бажбеук‐Меликян. Портрет, натюрморт. Альбом. — М. : Советский художник, 1982.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.