Базаська порода
Базаська порода, також базадез (фр. Bazadaise) — порода великої рогатої худоби м'ясного напряму продуктивності. В минулому використовувалася також як робоча худоба. Виведена на південному заході Франції схрещуванням, як вважається, місцевої худоби з іберійською худобою. Назва породи походить від назви селища Базас. Племінну книгу відкрито у 1896 році.[1]
Базаська порода | |
---|---|
Корова базаської породи. | |
Країна | Франція |
Ріст | корів — 140 см |
Маса |
бугаїв — 900-1200 кг, корів — 750-850 кг |
Колір | сірий |
Історія
Порода виведена біля Базасу, у нізинах, розташованих південніше річки Гардонн. Припускається, що порода виведена в результаті схрещування місцевої худоби з іберійською худобою. В минулому базаська худоба використовувалася як тяглова сила. З розвитком механізації сільського господарства і переходом у регіоні розповсюдження породи до вирощування зернових культур чисельність поголів'я породи у середині 20 століття різко зменшилася. У 1940 році налічувалося близько 60000 голів базаської худоби.[1] До 1970 року поголів'я породи зменшилося до 700 голів. Через загрозу зникнення породи тоді було прийнято програму з її збереження й відновлення.[1][2]
Опис
Масть тварин сіра, відтінок забарвлення залежить від віку і статі тварин. Середній зріст корів 140 см.[1] Жива маса бугаїв — 900—1200 кг[1] (800—1000 кг[2]), корів — 750—850 кг[1] (650—750 кг[2]). Маса телят при народжені становить 41 кг.[2] Телята у віці 120 днів мають вагу 160 кг, у віці 210 днів — 246 кг.[1]
Поширення
Порода поширена на південному заході Франції, у Аквітанії, між департаментом Жиронда і Піренеями. У липні 2013 року налічувалося 3398 корів базаської породи, що утримувалися у 142 стадах, 589 корів було записано до племінної книги.[1]
Виноски
- Bazadaise. // Valerie Porter, Lawrence Alderson, Stephen J.G. Hall, D. Phillip Sponenberg (2016). Mason's World Encyclopedia of Livestock Breeds and Breeding (sixth edition). Wallingford: CABI. — P. 124—125. ISBN 9781780647944. (англ.)
- Race bovine Bazadaise. Сайт "AgroParisTech" http://www.agroparistech.fr. septembre 2007. Процитовано грудень 2016. (фр.)