Базилевич Георгій Дмитрович

Народився в селі Криски Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії (поблизу міста Коропу) в селянській родині. Батько працював продавцем казенної винної крамниці. У 1908 році Георгій Базилевич закінчив екстерном гімназію.

У 1910 році закінчив Київське військове училище. З серпня 1910 по серпень 1914 року — молодший офіцер і бібліотекар роти 3-го гранадерського Перновського полку російської армії. У 1913 році закінчив перший курс Московського археологічного інституту.

У серпні 1914 — лютому 1917 року — командир роти, командир батальйону 211-го Нікольського піхотного полку російської армії, учасник Першої світової війни, підполковник. У березні — квітні 1917 року — член полкового комітету 211-го Нікольського піхотного полку російської армії. У квітні — жовтні 1917 року — товариш (заступник) голови армійського комітету Окремої армії Південно-Західного фронту.

Член РСДРП (меншовиків) з червня по серпень 1917 року. Член РСДРП(б) з жовтня 1917 року.

З жовтня 1917 по квітень 1918 року лікувався після поранення в Луцьку та Москві. З квітня по травень 1918 року працював у видавництві Народного комісаріату військових і морських справ РРФСР.

У березні — травні 1918 року — командир взірцевого радянського загону в Москві. У травні — серпні 1918 року — інспектор Вищої військової інспекції РСЧА на Південному та Південно-Східному фронтах у місті Камишині Саратовської губернії. У серпні — вересні 1918 року — командувач Балашово-Камишинської групи РСЧА. З вересня по листопад 1918 року лікувався після поранення в Камишині.

У жовтні 1918 — травні 1919 року — член Революційної військової ради (РВР) 8-ї армії РСЧА в місті Воронежі. У червні — серпні 1919 року — начальник, комісар та викладач Других московських піхотних курсів командного складу. У серпні — вересні 1919 року — командувач особливої групи Південного фронту в Донській області. У вересні 1919 — січні 1920 року — командувач Запасної армії Південно-Східного фронту.

У січні — квітні 1920 року — командувач військ Донської області. У квітні — серпні 1920 року — командувач військ Північно-Кавказького військового округу. З кінця серпня 1920 року командував Запасною армією Кавказького фронту.

У вересні — грудні 1920 року — командувач військ Харківського військового округу, командувач Української запасної армії.

У грудні 1920 — квітні 1922 року — головний начальник постачання Червоної армії — голова фондової комісії Революційної військової ради республіки (РВРР).

У квітні 1922 — січні 1923 року — заступник завідувача відділу, в.о. начальника Державного сховища цінностей Народного комісаріату фінансів РРФСР і голова тресту «Російські самоцвіти».

У січні — жовтні 1923 року — командир і комісар 14-ї дивізії РСЧА. У жовтні 1923 — червні 1924 року — командир і комісар тренувальної ескадрильї Робітничо-селянського червоного повітряного флоту.

У червні 1924 — липні 1925 року — помічник командувача військ Московського військового округу. З липня по листопад 1925 року перебував при РВР СРСР для особливо важливих доручень.

У листопаді 1925 — травні 1927 року — командувач військ Московського військового округу. Одночасно, з 1925 по 1927 рік — заступник голови Комітету із демобілізації промисловості та заступник голови Комітету військових замовлень ВРНГ СРСР.

У травні 1927 — квітні 1931 року — командувач військ Приволзького військового округу в Самарі.

Від квітня 1931 до листопада 1938 року — секретар Комісії (з 1937 року — Комітету) оборони Ради народних комісарів СРСР та член Комітету резервів РНК СРСР.

23 листопада 1938 року заарештований органами НКВС. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 2 березня 1939 року до страти, розстріляний наступного дня. Похований плігоні «Комунарка» біля Москви.

27 липня 1955 року посмертно реабілітований.

• Орден Червоного Прапора (1924)
• Орден Червоної Зірки (1938)
• Орден Св. Володимира 4-го ступеня з мечами і бантом (26.02.1915)
• Орден Св. Станіслава 3-го ступеня з мечами і бантом (11.07.1915)
• Орден Св. Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість» (2.08.1916)
• Орден Св. Станіслава 2-го ступеня з мечами (25.10.1916)
• Георгіївська зброя (17.04.1916)

• Мерецков К. А. Г. Д. Базилевич."ВИЖ", 1964, № 2.

• БАЗИЛЕВИЧ Георгій Дмитрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

1. Базилевич Георгий Дмитриевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135