Базилевич Петро Петрович
Петро́ Петро́вич Базиле́вич (* 21 жовтня 1894, Сокаль — † 1946, Львів) — український військовий та громадський діяч, старшина Української Галицької армії, скарбник уряду УНР, наближений до Симона Петлюри.
| Петро Базилевич | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Народження |
21 жовтня 1894 Сокаль |
| Смерть |
1946 Львів |
| Національність | українець |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1918–1920 |
| Приналежність |
 УНР |
| Вид ЗС |
 УГА Армія УНР |
| Війни / битви |
Перша світова війна Радянсько-українська війна |
Життєпис
Народився в сім'ї греко-католиків Петра і Марії Базилевичів. Закінчив Польську державну класичну гімназію (Сокаль, 1914).
20 червня 1923 року в «Описі життя» подавав таку інформацію про себе:
“Восени 1906 року вступив до державної класичної гімназії з викладовою мовою польською; в тій гімназії була українська мова як звичайний предмет науки. Гімназію скінчив літом 1914 року з добрим успіхом. Іспит зрілости зложив того ж самого літа з добрим вислідом. Після цього працював цілий рік вдома — помагаючи обробляти землю. В серпні 1915 року мобілізовано мене до австрійської армії, в якій я прослужив — по скінченню старшинської школи — до серпня 1917 року. В тім часі я попав у російський полон. В лютому 1918 року я вступив добровільно в українську армію — тоді корпус генерала Присовського — пізніше Запорозький корпус, у якому прослужив до листопада 1919 року. Тоді захворів я на тифус (зворотній, а потім плямистий) і хорий попав у руки денікінців, які відправили мене до шпиталю в Одесі. Там видужавши, був призначений як галичанин до Галицької армії, в рядах якої 28 квітня 1920 року попав у польський полон. В польському таборі полонених пересидів я до вересня того ж року; тоді ж утік до Німеччини, де, не маючи средств до життя, змушений заробляти чисто фізичним трудом...”
Інтернований у таборі Тухля. У 1920 року утік з табору в Німеччину, де працював на сільсько-господарських роботах.
У 1921–1926 роках навчався в Пруському сільсько-господарському інституті в Берліні. Учасник 2-го звичайного з'їзду ЦЕСУС в Подєбрадах (3-9 липня 1924).
Здобув диплом інженера-агронома Української Господарської академії 26 травня 1928 року. Відразу після отримання диплому виїхав до Львова.
Працював у «Маслосоюзі» та в Ревізійному союзі українських кооперативів.
Загинув внаслідок наїзду на нього військового автомобіля.
Похований у родинному гробівці на 63 полі Личаківського цвинтаря.
Література
- Українська господарська академія в Ч. С. Р., Подєбради, 1922—1935, і Український технічно-господарський інститут, Подєбради — Реґенсбурґ — Мюнхен, 1932—1972 / Голов. ред. О. Козловський. — Нью-Йорк: видання абсольвентів Української господарської академії і Українського технічно-господарського інституту, 1972.
- Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. — Прага, 1942. — Студії Музею Визвольної боротьби України. — Т. 1. — Підпис під фотографією 143.
- ЦДАВО України. — Ф. 3795. — Оп. 1. — Спр. 662. — Арк. 6.
- ЕСУ/Базилевич Петро Петрович
- Сокальщина. Книга пам'яті України. 1914—1990 С.388