Байбузи (рід)
Байбузи, або Байбузи-Грибуновичі власного гербу — шляхетний рід Великого Князівства Литовського татарського походження. Набувши поселення Райгород у Брацлавському воєводстві, стали підписуватись «на Райгороді».
| Байбузи | |
| Герб | |
 Герб роду | |
| Держава |
 Велике князівство Литовське |
|---|---|
| Представляє | Михайло Байбуза, Тихін Байбуза і Степан Байбуза |
Представники
- Михайло Байбуза — від короля Стефана Баторія за військову службу отримав земельні наділи над Сулою, дружина — Анна Єлець
- Тихін Байбуза — гетьман реєстрових козаків, син Михайла Байбузи.
- Семен Байбуза — брацлавський войський, у 1648 підписав вибір короля як представник Брацлавського воєводства, син Михайла Байбузи[1][2].
Крім володінь на Посуллі, рід отримав від короля право на земельні маєтности над Пслом[3].
- Павло і Михайло як представники Волинського воєводства підписали у 1697 році вибір короля
- Федір, дружина Анна з Єльців (1631)
- Маріанна — дружина Яна Немсти (Jan Niemsta)
- Федора — дружина Миколая Стецького
- Степан (Стефан) Байбуза — уманський полковник наказний 1648-49 років[4].
Примітки
- Проект «Україна». Повстання Війська Запорозького 1630 року. Процитовано 22 серпня 2020.
- Дмитро Вирський. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555–1595 рр.). с. 124. Процитовано 22 серпня 2020.
- Михайло Грушевський. Історія України-Руси. Том VII. с. 242. Процитовано 17 серпня 2020.[недоступне посилання]
- Кривошея В.В. Казацька старшина Гетьманщини. Уманський полк. https://shron1.chtyvo.org.ua/. с. 6. Процитовано 21 серпня 2020.
Бібліографія
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — S. 79. (пол.)
- Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — Т. 1. — 406 s. — S. 53—54. (пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.