Байдарка

Байда́рка, або алеутський каяк — традиційний алеутський човен з закритим верхом, в якому є отвір для одного або двох гребців, що гребуть дволопатевими веслами[1]. Окрім того, термін «байдарка» може вживатися і як зменшувальна форма до байдара[1].

Сучасна байдарка. Форт Росс.

Назва

Слово байдарка, байдара є запозиченням з російської мови, де розглядається як утворення від байда чи байдак[2].

Мисливець-ескімос у традиційній байдарці (каяку)

Поза межами Росії щодо легких човнів з дволопатевими веслами вживається назва каяк. Вона походить через посередництво західноєвропейських мов (англ. kayak, нім. Kajak) від інук. ᖃᔭᖅ, а похідне каякінг («байдарковий спорт») — від англ. kayaking. У XX столітті в українській мові «каяками» називали тільки традиційні мисливські човни деяких народів Арктики (канадських і гренландських ескімосів)[3][4], сучасні спортивні човни аналогічної конструкції називалися виключно «байдарками»[5]. В переважній більшості мов світу, навпаки, запозичене з російської «байдарка» (нім. Baidarka, ісп. baidar, яп. バイダルカ) вживається лише щодо байдарок (каяків) алеутів.

Історія

Легкі човни з обтягнутим шкірою дерев'яним чи костяним каркасом використовувалися здавна корінними народами Півночі (алеутами, чукчами, ескімосами, північноамериканськими індіанцями) для полювання морського звіра.

Надувна байдарка

Історія сучасних байдарок починається приблизно в XIX столітті. У деяких європейських країнах (Великій Британії, Німеччині та ін.) їх стали використовувати для водного туризму: один з його засновників Джон Мак-Грегор в 1865 році побудував аналог ескімоського каяка, названого ним «Роб-Рой». Довжина човна була 4,5 м, ширина — 0,7 метра. Пізніше він створив другий варіант каяка і здійснив на ньому подорож по багатьох річках і озерах Центральної Європи, Балтійському і Червоному морям, Суецькому каналу. У 1874 році Мак-Грегор заснував перший у світі гребний клуб любителів веслування на байдарках і каное.

Весляри на спортивних каяках (байдарках)
Морська байдарка

Конструкція

Байдаркою в СРСР також називали спортивний човен типу «каяк» з закритим верхом, в якому є отвір для гребців. Гребці (1 або 2) сидять на дні лицем у бік руху і гребуть дволопатевими веслами без кочетів. Стерно споряджене ножним приводом і управляється педалями. Каркас байдарки виготовляється з ясену (обшивається фанерою чи тканиною) або з алюмінію. Останнім часом поширені байдарки з пластику. Туристські розбірні байдарки виготовляють з водонепроникної тканини, якою обтягують каркас[5].

Розрізняють такі типи байдарок[5]:

За призначенням
  • Спортивні
  • Навчальні
  • Слаломні (без стерна)
  • Туристські (розбірні)
За місткістю
  • Одномісні
  • Двомісні
  • Чотиримісні
  • Восьмимісні

Байдара
Традиційна алеутська байдара

Байдара — обшитий шкірою великий промисловий човен на річках і морях Західної Азії та Далекого Сходу[6].

Далекосхідна байдара в корінних народів має різні назви (чук. лыгъытвъэт, коряц. култаытвыыт, ескім. аньяпик, умиак). Вміщує до 30 осіб. На байдарах місткістю до 15 осіб, споряджених 1-2 щоглами з вітрилами, плавали і російські промисловики[7].

Свою російську назву далекосхідні байдари отримали за схожість з південноросійськими байдарами (вони також називалися «байдами» чи «байдаками»)[8]. Це були веслові чи вітрильні рибальські і вантажні човни, поширені на Чорному, Азовському і Каспійському морях. Окрім того, так називали весельні пороми для переправи через річки, а на Тереку — човни для заведення неводів[9][10][11][12][13]. Байдару згадує Т. Г. Шевченко у вірші, присвяченому поверненню з Кос-Аралу: «Парус розпустили, // Посунули по синій хвилі // Помеж кугою в Сирдар'ю // Байдару та баркас чималий».

Примітки
  1. Байдарка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  3. Каяк // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  4. Каяк // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Байдарка // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  6. Байдара // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Байдара // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
  8. Энциклопедический лексикон. Т. 4. (Б — Бар). — СПб., 1855. — С. 100.
  9. Словарь русского языка XI—XVII вв. Вып. 1. (А — Б). — М.: Наука, 1975. — С. 66, 268.
  10. Бáйда, байдáк // Словарь русских народных говоров. Вып. 2. Ба-Блазниться. — М. — Л.: Наука, 1966. — С. 53, 54.
  11. Байдáк // Псковский областной словарь с историческими данными. Вып. 1. А — Биби́шка. — Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1967. — С. 93.
  12. Успенский Л. В. Этимологическом онлайн-словарь.
  13. Полный словарь синонимов русского языка.

Література


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.