Баклан білоплечий
Баклан білоплечий[2] (Leucocarbo bransfieldensis) — вид сулоподібних птахів родини бакланових (Phalacrocoracidae). Раніше вважався підвидом баклана імператорського (Leucocarbo atriceps).
? Баклан білоплечий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Leucocarbo nivalis Falla, 1937[1] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
*Phalacrocorax atriceps nivalis
| ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Поширення
Птах гніздиться на антарктичному острові Герд. Поза сезоном розмноження більшість часу проводить у морі.
Опис
Птах завдовжки 75-77 см, розмахом крил до 120 см, вагою — до 3 кг. Самці більші за самиць. Більша частина тіла вкрита оперенням чорного кольору. Живіт, груди, щоки та вуха білі. Над основою дзьоба є помаранчевий карункул. Навколо очей є блакитне кільце. Дзьоб темно-коричневий.
Спосіб життя
Живиться дрібною рибою і морськими безхребетними. За здобиччю пірнає на глибину до 25 м (максимальна глибина 60 м). Сезон розмноження триває в період з листопада по лютий. Створює моногамні пари на сезон. Гніздиться на землі на виступах і вершинах крутих скель у колоніях від 10 до сотні птахів. Гнізда будує з гуано, болота, водоростів і трави. Відкладає до 5 яєць (переважно 2—3 яйця).
Примітки
- Falla (1937), p.226.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання
- Heard Island Cormorant - Fact File. DEWHA. Архів оригіналу за 12 вересня 2009. Процитовано 15 лютого 2009.
- Falla, R. A. (20 серпня 1937). Birds. У Johnston, T. Harvey. Birds. B.A.N.Z. Antarctic Research Expedition 1929–1931, Reports—Series B II. The B.A.N.Z.A.R Expedition Committee. с. 226.
- Garnett, Stephen T.; Crowley, Gabriel M. (2000). The Action Plan for Australian Birds 2000. Canberra: Environment Australia. ISBN 0-642-54683-5.
- Green, K. (1997). Biology of the Heard Island Shag Phalacrocorax nivalis. 1. Breeding Behaviour. Emu 97 (1): 60–66. doi:10.1071/MU97006.
- Green, K. (1997). Biology of the Heard Island Shag Phalacrocorax nivalis. 2. Breeding. Emu 97 (1): 67–75. doi:10.1071/MU97007.
- Green, K.; Williams, R. (1997). Biology of the Heard Island Shag Phalacrocorax nivalis. 3. Foraging, Diet and Diving Behaviour. Emu 97 (1): 76–83. doi:10.1071/MU97008.
- Green, K.; Williams, R.; Woehler, E.J.; Burton, H.R.; Gales, N.J.; Jones, R.T. (June 1990). Diet of the Heard Island cormorant Phalacrocorax atriceps nivalis. Antarctic Science 2 (2): 139–141. doi:10.1017/S0954102090000177.
- Marchant, S.; Higgins, P.J., ред. (1990). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Volume 1: Ratites to Ducks. Melbourne: Oxford University Press. ISBN 0-19-553244-9.