Баклан кергеленський

Баклан кергеленський[2] (Leucocarbo verrucosus) — вид сулоподібних птахів родини бакланових (Phalacrocoracidae). Раніше вважався підвидом баклана імператорського (Leucocarbo atriceps).[3]

?
Баклан кергеленський

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сулоподібні (Suliformes)
Родина: Бакланові (Phalacrocoracidae)
Рід: Leucocarbo
Вид: Баклан кергеленський
Біноміальна назва
Leucocarbo verrucosus
(Cabanis, 1875)
Синоніми
Phalacrocorax verrucosus
Посилання
Вікісховище: Leucocarbo verrucosus
Віківиди: Leucocarbo verrucosus
ITIS: 824005
МСОП: 22696813
NCBI: 1522882

Поширення

Ендемік субантарктичних островів Кергелен. Гніздиться на головному острові архіпелагу Гран-Тер, на офшорних островах і на островах на затоці Морбіан.

Опис

Птах завдовжки 65 см, розмахом крил до 110 см, вагою 1,7—2,2 кг. Самці більші за самиць. Птах має верхню частину чорного кольору із зеленкуватим відтінком та білу нижню частину. Щоки і покривала вух чорні. Деякі особини мають білі плями на спині та крилах. На голові є чорний гребінь. У шлюбний період у птахів є пара помаранчевих карункулів над основою дзьоба перед очима та світло-коричнева основа нижньої щелепи. Навколо очей є блакитне кільце. Дзьоб темно-коричневий. Лапки коричневі.[4]

Спосіб життя

Живиться дрібною рибою і морськими безхребетними. За здобиччю пірнає на глибину до 25 м (максимальна глибина 60 м). Сезон розмноження починається наприкінці квітня. Створює моногамні пари на сезон. Гніздиться на землі на виступах і вершинах крутих скель у колоніях від 10 до сотні птахів, часто разом з пінгвіном чубатим. Гнізда будує з болота, водоростів і трави. Відкладає 2—3 яйця. Обоє батьки насиджують яйця впродовж 29 днів.

Примітки
  1. BirdLife International (2018). Leucocarbo verrucosus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.1) (англ.) 7 травня 2021
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Nelson, J. Bryan (2006). Pelicans, Cormorants, and Their Relatives: The Pelecaniformes. Oxford University Press, U.S.A. с. 508–509, Plate 8. ISBN 978-0-19-857727-0.
  4. Enticott, Jim; Tipling, David (1997). Seabirds of the World: The Complete Reference. Stackpole Books. с. 126. ISBN 978-0-8117-0239-3.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.