Бакунов Євген Валерійович

Закінчив 9 класів миколаївської ЗОШ № 27. Разом з дідусем працював на Чорноморському суднобудівельному заводі. Склав вступні іспити до Миколаївського аграрного університету, проте покинув навчання, віддавши перевагу службі в у збройних силах. З третьої спроби йому це вдалося, й із березня 2011-го — у складі 25-ї повітрянодесантної бригади. По проходженні строкової служби повернувся додому, у вересні 2012-го одружився. В січні 2013-го у Євгена та Емми народився син Тимур. 2013 року повертається на військову службу — в 79-ту бригаду.

Розвідник-оператор, розвідувальний взвод розвідувальної роти, 79-та окрема аеромобільна бригада.

З березня 2014-го у складі перебував на Чонгарському перешийку, від травня — в зоні бойових дій.

Загинув 8 серпня 2014 року під час виходу з оточення внаслідок артилерійського обстрілу в районі села Дякове Антрацитівського району Луганської області. Разом з Євгеном загинув солдат Вадим Янович.

Без Євгена залишились дружина, маленький син.

Похований у місті Миколаїв.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

• Указ Президента України від 3 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
• Бакунов Євген Валерійович // Книга пам'яті загиблих
• Справжній десантник^{[недоступне посилання з серпня 2019]}