Балакін Микола Миколайович

Микола Миколайович Балакін (рос. Николай Николаевич Балакин; 9 (22) травня 1911, Київ — 3 вересня 1992, Київ[2]) — радянський футболіст, потім — футбольний суддя. Нападник, виступав за київські «Заліздор», «Локомотив» і «Динамо». Майстер спорту СРСР. Суддя всесоюзної категорії (1952), арбітр ФІФА (1958), представляв Київ. Двічі потрапляв до списку найкращих суддів країни: 1953 і 1964.

Микола Балакін
Особисті дані
Народження	9 травня (22 травня) 1911(1911-05-22)
	Київ
Смерть	3 вересня 1992(1992-09-03) (81 рік)
	Київ
Громадянство	СРСР →  Україна
Позиція	нападник, захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи) 1929—1932 «Заліздор» 0 (0) 1933 «Динамо» 0 (0) 1934—1935 «Заліздор» 0 (0) 1936—1940 «Локомотив»[1] 25 (12) 1940—1946 «Динамо» 49 (8)
Суддівська діяльність
Місто	Київ
Категорія	всесоюзна (1952) міжнародна (1958)
Роки Змагання Ігор 1950—1965 Вища ліга СРСР 91 1953—1957 Кубок СРСР 4 1955—1958 Міжнародні матчі ФІФА 2
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Першим клубом крайнього нападника в 1929 році став «Заліздор» (з 1936 − «Локомотив»), після якого він захищав кольори столичних колективів «Динамо», «Медик» та Окружний будинок офіцерів. У 1932—1935 роках входив до складу збірної Києва. У класі «А» чемпіонату СРСР провів 74 матчі, забив 20 голів («Динамо» − 49/8, «Локомотив» − 25/12). Володар Кубка УРСР у складі «Динамо» (1944).

Після завершення кар'єри гравця у 1947 році розпочав суддівську кар'єру. З 1950 по 1965 роки обслуговував поєдинки чемпіонату СРСР у класі «А» (90 матчів) та став перший український арбітром, який отримав категорію ФІФА на обслуговування міжнародних матчів. За свою суддівську діяльність нагороджений пам'ятною срібною медаллю «За суддівство 80 матчів чемпіонату СРСР», а також значками Почесного арбітра всесоюзної категорії — за 25 років суддівської практики, та «Почесний арбітр».

1959 року очолив щойностворену Федерацію футболу УРСР, а з лютого 1961 по 1983 рік очолював колегію арбітрів УРСР. У середині 1950-х років був членом президії Всесоюзної секції футболу, а в 1960-ті входив до складу Президії Всесоюзної колегії арбітрів. З 1952 по 1984 рік працював викладачем, доцентом та завідувачем кафедри футболу Київського інституту фізичної культури. Очолював кафедру футболу і хокею Київського інституту фізичної культури з моменту її створення 1963 року впродовж 10 років[3].

Представник відомої спортивної родини. Молодший брат Володимир і старший син Ігор захищали кольори київського «Динамо» та інших клубів. Молодший син Олександр — суддя всесоюзної категорії (1990), онук Микола — арбітр ФІФА (2016).