Барабашка

Бараба́шка — персонаж сучасного фольклору пострадянського простору, аналог полтергейста, невидима істота, що проживає в міських помешканнях і спричиняє шум.

Образ і заняття

Барабашка існує виключно в людських житлах: квартирах, гуртожитках тощо. Він невидимий і видає дратівливі звуки: стукіт, шкряботіння, скрип. Духи, подібні до барабашки, часто уявляються ворожими до людини: б'ють її, щипають, розкидають і рвуть речі, кидають в людину каміння, викликають потоки води тощо[1]. Досить часто барабашка ототожнюється з домовиком[2][3].

Історія появи

Істота була описана в газеті «Труд» від 5 жовтня 1988 в статті про духа, названого барабашкою. Описувалось, що дух завівся в одному з московських гуртожитків і проявляв він себе стуком. Дівчата, які проживали в гуртожитку, начебто налагодили контакт з ним, домовившись, що один стук означає «так», два стуки — «ні». Вихід статті співпав зі 100-річним ювілеєм першої публікації в пресі статті про полтергейста, що відбулася в США 21 жовтня 1888 року[1].

У публікації тієї ж газети від 19 жовтня 1989 говорилося, що ці дівчата зникли з гуртожитку. Пізніше вони з'явилися в одному з селищ в Казахстані, де барабашка начебто супроводжував їх. Інтерв'ю з ними було показано в новорічному випуску передачі «Очевидне — неймовірне» 1989 року. Поряд з журналістами, інтерв'ю вели наукові співробітники Відділу теоретичних проблем Академії наук СРСР. В інтерв'ю «брав участь» і невидимий барабашка, відповідаючи стуками на питання. Пізніше з'явилося повідомлення про те, що дівчата були змушені виїхати із селища, оскільки зажили недоброї слави чаклунок. Ім'я ж барабашки закріпилося за феноменом стуків невідомого походження[1].

Барабашка в масовій культурі

Віра в барабашку пов'язується з загальним відродженням міфологічного мислення, що в Радянському Союзі почалося з 1980-х років. Його підставою стала нездатність як науки з одного боку, так і релігії з іншого задовільняти потребу людей в поясненні світу. Тож поєднання науки (в конкретному випадку передачі «Очевидне — неймовірне») з міфологічними образами язичництва виглядало задовільним і загалом було типовим для того часу[4].

В українській літературі барабашка згадується в книзі Олексія Кононенка «Барабашка та всі інші. Про духів добрих і не дуже», детективі Всеволода Нестайка «„Барабашка“ ховається під землею».

Див. також

Примітки
  1. Дмитриева, С. И. (2004). Мифологические представления русского народа в прошлом и настоящем (Былички и рассказы о НЛО). Этнографическое обозрение 6. с. 97–111.
  2. БАРАБАШКА, ДОМОВЁНОК, ОН ЖЕ — КУЗЯ. www.nkj.ru (рос.). Наука и жизнь. Процитовано 25 червня 2020.
  3. Тиунова ,, О.В.; Пименова, М.В. (2019). Мифопоэтическое восприятие народа: дом и его обитатели в русской лингвокультуре. Миф в истории, политике, культуре 2. с. 92–94.
  4. Найдыш, В. М. (2006). Концептуальные основания единой теории мифа. Статья первая. Вестник РУДН. 2 (12). с. 50–62.

Література
  • Дмитриева С. И. Мифологические представления русского народа в прошлом и настоящем (Былички и рассказы о НЛО). Этнографическое обозрение. 1994. № 6. С. 97-111.
  • Кононенко Олексій Анатолійович. Барабашка та всі інші. Про духів добрих і не дуже: для дітей дошк. і мол. шк. віку / Олексій Анатолійович Кононенко; мал. Віктор Кононенко. К.: Либідь, 2013. 123 с

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.