Нестайко Всеволод Зіновійович

Всеволод Нестайко народився 30 січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині в сім'ї службовця та вчительки.

Його батько Зіновій Нестайко в молодості був січовим стрільцем, вояком Української Галицької армії. Наприкінці 1920-х, під впливом радянської пропаганди, зважився переїхати із Західної України, яка тоді була «під Польщею», в УСРР. Працював у Проскурові (нині — Хмельницький) на цукровому заводі, пізніше переїхав у Бердичів. У 1933-му батька заарештували, звинувативши у шпигунстві на користь імперіалістичних держав, згадавши службу в Австрійській армії в часи Першої світової війни, духовну семінарію, знання п'яти іноземних мов, а також заслуги його батька Діонізія Порфировича Нестайка, греко-католицького декана, який керував парафією в Бучачі. Більше Всеволод батька не бачив — у пам'яті хлопчика лишився тільки смак цукерок, які той дав синові, коли по нього прийшли[5].

Після смерті батька, рятуючись від голоду, сім'я переїхала до родичів у Київ. Мати Всеволода працювала вчителькою і родина проживала у приміщенні в школі.

В. Нестайко закінчив 10-літню загальну середню школу з одною четвіркою в табелі, зі срібною медаллю. Через обставини терору та війни не вчився у 5-му та 9-му класах. Курс 9-го класу пройшов самостійно за два місяці[4]. Після школи вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, яке закінчив у 1952 році.

В 1950 році, Всеволод починає працювати літредактором-коректором в дитячому журналі «Барвінок». У «Барвінку» Нестайко почав друкуватися й спілкуватися із іншими письменниками — Юрієм Яновським, Павлом Тичиною, Наталею Забілою, Оксаною Іваненко, Максимом Рильським. Після закінчення навчання в університеті в 1952 році, Всеволод працює в редакції журналу «Дніпро», видавництві «Молодь». З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві дитячої літератури «Веселка». В 1956 році виходить перша книжка під назвою «Шурка і Шурко» і цього ж року Всеволод Зіновійович вступає до Спілки письменників.

У дитинстві разом із сусідом та однолітком Вітасиком Дяченком читали книжки: Миколи Трублаїні («Лахтак», «Шхуна „Колумб“»), Джека Лондона, Жюля Верна, Бориса Житкова та мріяли стати капітанами далекого плавання. Як виявилось, через особливості зору Нестайко не міг стати моряком, а сусід таки став капітаном[4].

Батько, Зіновій Нестайко, народився в Чернелиці; закінчив гімназію в місті Бучачі, під час Першої світової війни був українським січовим стрільцем. Воював у лавах УГА, потрапив у польський табір полонених. Працював у Проскурові на цукроварні[6]. 1933 року заарештований чекістами; загинув у концентраційному таборі[2].

Мама В. Нестайка викладала російську мову та літературу. Під час Першої світової війни була сестрою милосердя Російської армії.[7] Після смерті батька в 1930-тих роках переїхала з сином у Київ, де під час нацистської окупації організувала маленьку підпільну школу[4].

Дід, о. Денис Нестайко, багаторічний парох м. Бучача, бучацький декан УГКЦ, знаний український громадський діяч Бучацького повіту. Письменник неодноразово перебував у Бучачі[8], передав для Бучацького районного краєзнавчого музею особисті речі родичів.

Витяг із першого оповідання, що написав у вісім років, про відважного мисливця, який полював на бенгальського тигра в Африці: «Ноги в мисливця були волосаті, як у всіх чоловіків».[4]

А коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати... Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше.[9]

П'ятдесятирічний шлях у дитячій літературі засвідчив виданням близько сорока книжок оповідань, казок, повістей і п'єс. Перше оповідання для дітей Всеволод Нестайко надрукував у журналі «Барвінок» в 24 роки. Також друкувався у «Піонерії». Перша книжка «Шурка і Шурко» побачила світ у 1956 році[2][4].

За його повістями та оповіданнями поставлено короткометражна стрічка «Тореадори з Васюківки» (1965), фільми «Одиниця „з обманом“» (1984), «Чудеса в Гарбузянах» (1986).

На початку 2000 року надрукував у «Барвінку» свою нову повість-казку «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив»[4].

2004 року В. Нестайко разом із поетом та редактором Іваном Малковичем опрацювали та опублікували нову авторську редакцію книги «Тореадори з Васюківки». Твір позбавлено деяких неминучих ідеологічних нашарувань минулої доби, деталей, незрозумілих сучасному, а тим паче майбутньому читачеві. З'явилися й нові епізоди[9].

Вів програму на Національному радіо України «Радіобайка Всеволода Нестайка»[4].

Прощання з Всеволодом Нестайком. Будинок письменників України, серпень 2014

Багато сучасних українських письменників схвально відгукуються про творчість Всеволода Нестайка,[10] вважають його класиком та майстром слова.[11][12]

В Бердичеві відбувся Перший літературно-мистецький конкурс імені В.Нестайка[13].

Згідно з соцопитуваннями, які провели у 1990—1992 роках Державна бібліотека для дітей та Міністерство культури України — твори Всеволода Нестайка визнано лідерами читацького зацікавлення[4].

Орден

Указом Президента України Віктора Ющенка № 53/2010 від 20 січня письменника нагороджено Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2010)[14][15].

Літературні премії

• Премія імені Лесі Українки (1982) — За повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі»[2].
• Премія імені Миколи Трублаїні — За повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків»[2].
• Премія імені Олександра Копиленка — За казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя»[2].
• Друга Премія Першого Всесоюзного конкурсу на найкращу книгу для дітей — За повість в оповіданнях «П'ятірка з хвостиком»[2].
• Відзнака «Золотий письменник України», 2012[16].

Міжнародні нагороди фільмів, які знято по мотивах творів В.Нестайка

• Гран-прі Міжнародного кінофестивалю в Мюнхені (1968) — За телефільм «Тореадори з Васюківки»[2].
• Головна премія Міжнародного фестивалю в Алегзандрії (Австралія, 1969) — За телефільм «Тореадори з Васюківки»[2].
• Премія Всесоюзного кінофестивалю в Києві (1984) — За кінофільм «Одиниця „з обманом“»[2].
• Спеціальний приз на кінофестивалі в Габровому (Болгарія, 1985)[2].

1979 року ухвалою Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогію «Тореадори з Васюківки» внесено до «Особливого почесного списку Г. К.  Андерсена» (Special Hans Christian Andersen Honor List) як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури[17][2][4].

• «Тореадори з Васюківки» (трилогія) (1973):
  • «Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964) — повість;
  • «Незнайомець з тринадцятої квартири» (1966);
  • «Таємниця трьох невідомих» (1970) — повість;
• «В Країні Сонячних Зайчиків» (трилогія) (1994):
  • «В Країні Сонячних Зайчиків» (1959).
  • «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» (1988)
  • «В Країні Місячних Зайчиків».
• «Шурка і Шурко» (1956) — збірка оповідань;
• «Це було в Києві» (1957) — збірка оповідань;
• «Марсіанський жених» (1968) — п'єса;
• «Робінзон Кукурузо» (1970) — п'єса;
• «Вітька Магеллан» (1975) — п'єса;
• «Олексій, Веселесик і Жарт-птиця» (1975) — повість-казка;
• «Одиниця з обманом» (1976) — повість;
• «Пригоди Грицька Половинки» (1978) — повість;
• «Пригоди журавлика» (1979) — повість;
• «Незвичайні пригоди у лісовій школі» (1981) — повість;
  • Сонце серед ночі. Пригоди в Павутинії
  • Секрет Васі Кицина. Енелолик, Уфа і Жахоб'як
  • Загадковий Яшка. Сонячний зайчик і Сонячний вовк
  • Таємний агент Порча і козак Морозенко. Таємниці лісею Кондор
• «Загадка старого клоуна» (1982) — повість-казка;
• «Пересадка серця» (1983) — п'єса;
• «Чудеса в Гарбузянах» (1984) — повість;
• «П'ятірка з хвостиком» (1985) — повість;
• «Таємниця Віті Зайчика» (1986) — повість;
• «Скринька з секретом» (1987) — повість;
• «Слідство триває» (1989) — збірка п'єс;
• «Таємничий голос за спиною» (1990) — збірка детективів;
• «Казкові пригоди Грайлика» (1994) — повість;
• «Чорлі» (1995) — повість-казка;
• «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив» (~2003)[4] — детективна казка;
• «Чарівні окуляри» (2006) — повість-казка;
• «Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки» (2009) — продовження повісті.
• «Дивовижні пригоди незвичайної принцеси» (2010)

• Марченко Наталя. Сонячний зайчик людської самотності [нарис життя і творчості В. З. Нестайка] // Всеволод Нестайко: "я все життя писав саме для дітей — писав з любов‘ю, болем і тривогою: біобібліогр. нарис. — К. : НБУ для дітей. — 2011. — Вип. 2. — 96 с. — (Серія «Дитячі письменники України»). — С. 4–33. https://chl.kiev.ua/MBM/Book/Show/177
• Він робив дітей щасливими. // Демократична Україна. — 2015. — № 32 (24079) (серп.).
• Мельничук Б., Федечко М. Нестайко Всеволод Зіновійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 413. — ISBN 978-966-528-318-8.

• 1930 — народився Всеволод Нестайко, дитячий письменник // УІНП, 30 січня 2020
• ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО. БІОГРАФІЯ
• Твори В. Нестайка в е-бібліотеці «Чтиво»
• в бібліотеці ukrcenter.com
• Про В. Нестайка та його твори
• Всеволод Нестайко: біографія, твори, афорізми // UaModna, 30 січня 2015
• Книжки Нестайка на Читанці
• Казки Всеволода Нестайко на проєкті Дерево Казок