Баран Володимир Львович

Баран Володимир Левкович (нар. 16 квітня 1929, Снятин Івано-Франків. обл. — 10 травня 2018, Івано-Франківськ) — мистецтвознавець, краєзнавець, член Національної спілки художників України, член Національної Спілки журналістів України.

Баран Володимир Львович
Народився 16 квітня 1929(1929-04-16)[1]
Снятин, Снятинська міська громада, Коломийський район, Івано-Франківська область
Помер 10 травня 2018(2018-05-10) (89 років)
Івано-Франківськ, Україна
Діяльність художник, краєзнавець
Брати, сестри Баран Роман Левкович

Жіттєпис

Закінчив факультет теорії та історії мистецтва інституту живопису, скульптури та архітектури ім. І. Ю. Рєпіна Академії мистецтв у Ленінграді. Працював головним художником Івано-Франківського художньо-виробничого комбінату, Художнього Фонду України. Володимир Левкович працював в Івано-Франківській обласній організації СХУ на посадах референта, члена правління, голови ревізійної комісії. Був позаштатним працівником відділу культури обласної газети «Прикарпатська правда». Від 1983 р. викладач історії мистецтва в Івано-Франківській державній дитячій художній школі.

Автор друкованих книг: «Тернистий шлях Осипа Сорохтея» (2002), «Історії промовисті сторінки» (у співавторстві з О. Шереметом) (1971), «Ковпаківці» (нарис про пам'ятник ковпаківцям в м. Яремчі) (1977), колективних видань «На землі Прикарпатській» (1967), «Любимо тебе, земле» (1984), «Духовно ми багаті» (1979), «Радянське Прикарпаття», каталогів персональних та групових художніх виставок: «Данило Нарбут» (1964), «Іван Кулик» (1963), «Микола Варення» (1972), «Сторіччя від дня народження Василя Стефаника» (1973), статей у журналах та газетах України.

У 2003 році видана книга «Михайло Зорій» про творчу діяльність Михайла Зорія (1908—1995), який жив і працював у Станіславові. Особливе місце у творчій спадщині митця займає широко відомий меморіальний пам'ятник західноукраїнському композитору Д. Січинському. З появою цього унікального монументального твору в сузір'ї імен видатних людей Прикарпаття засяяла зірка Михайла Зорія.

2017 року вийшла книга Володимира Барана «Лідія Треммері/  Lydia Tremmery» (Івано-Франківськ: ЯРИНА, 2017. — 68 с.)[2], передмову до якої написав академік В. Качкан. В ній опубліковано спогади й міркування про творчість художниці бельгійського походження, яку В.Баран добре знав.


За книгу «Михайло Зорій» В. Л. Баран у 2004 р. отримав премію імені Василя Стефаника.

Джерела
  • Володимир Баран // Енциклопедія сучасної України. Т. 2 / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка. — К., 2003. — С. 217.
  • Володимир Баран // Івано-Франківськ: енциклопед. слов.: 350-річчю м. Івано-Франківська присвяч. / Ганна Карась, Роман Діда, Михайло Головатий, Богдан Гаврилів; ПНУ ім. В. Стефаника. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2010. — С. 54-55.
  • Баран В. Михайло Зорій: літ.-худ. вид. / Володимир Баран. — Івано-Франківськ: Сімик, 2003. — 272 с.
  • Рецензії: Юсип Д. Очима вічності дивився він на світ / Дмитро Юсип // Галичина. — 2004. — 3 квіт.
  • Грабовецький В. Михайло Зорій / Володимир Грабовецький // Рідна земля. — 2004. — 5 лют. — С.4.
  • Володимир Баран. Лідія Треммері / Lydia Tremmery. Івано-Франківськ: ЯРИНА, 2017. — 68 с.

Примітки
  1. Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 94-402-3354-X
  2. Анотований бібліографічний покажчик за жовтень-грудень 2017 року. Живопис. Персоналії. В. Баран. Лідія Треммері / Lydia Tremmery. Івано-Франківськ: ЯРИНА, 2017. Стор. 19.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.