Баррі Фіцджеральд

Баррі Фіцджеральд, уроджений Вільям Джозеф Шилдс, народився в районі Портобелло у Дубліні, Ірландія. Він був старшим братом ірландського актора Артура Шилдса. Перш ніж піти працювати у Державну службу, вступив до коледжу Скеррі (Skerry's College) у Дубліні, одночасно працюючи в Театрі Абатства. У 1929 році залишив Державну службу та повністю перейшов на акторську роботу. Був короткий час сусідом по кімнаті відомого ірландського драматурга Шона О'Кейсі. Зіграв в п'єсах О'Кейсі «Юнона та павич» та «Срібна Тессі» («The Silver Tassie»), що була написана спеціально для Фіцджеральда.

У 1936 році Фіцджеральд зіграв в картині Джона Форда «Великий Ківш та зірки» («The Plough and the Stars»). Він зробив успішну голлівудську кар'єру в таких фільмах, як «Довгий шлях додому» (1940), «Як зелена була моя долина» (1941), «І не залишилось нікого» (1945), «Оголене місто» (1948) та «Тиха людина» (1952).

У 1945 році за роль отця Фіцджіббона в картині «Йти своїм шляхом» актор висувався одразу в двох номінаціях премії «Оскар», як найкращий актор та найкращий актор другого плану. Фіцджеральд здобув нагороду в номінації найкращий актор другого плану. В цій же номінації актор отримав «Золотого глобуса».

У 1959 році Фіцджеральд повернувся в Дублін. Тут він помер 14 січня 1961 року.

За внесок в кіноіндустрію та внесок у розвиток телебачення, актор вшанований двома зірками на Голлівудській Алеї Слави.

• Захоплюючись в житті гольфом, Фіцджеральд на одному зі своїх тренувань відбив голову власній нагороді «Оскар» (через брак металу під час Другої світової війни статуетку виготовляли з гіпсу).