Бачинський Михайло Опанасович

Народився 30 вересня 1887 року в Олександрії Херсонської губернії у родині народного вчителя.

1906 закінчив гімназію в Єлисаветграді і вступив на історичний відділ історико-філологічного факультету Київського університету Св. Володимира.

Через рік, як політично неблагонадійного, його було виключено з університету. Ще в останніх класах гімназії, разом з старшим братом Костянтином, почав політичну діяльність, яку продовжив і в університеті. Підставою для виключення стало те, що у серпні 1907 року в його помешканні в Олександрії було проведено обшук і вилучено значну кількість книг та брошур українською мовою і 27 примірників Проекту Статуту Всеукраїнської спілки вчителів. В одному з параграфів Статуту йшлося про те, що члени Спілки повинні домагатися перебудови держави на автономно федеративних засадах з «виділенням України в її етнографічних межах». Скоріше всього, вже будучи студентом, Михайло вступив до партії українських есерів.[1]

1909 року знову вступив до університету, який закінчив 1912 з дипломом першого ступеня. Дипломну роботу захистив на тему «Колонізація Новоросійського краю в ХVІІІ ст.».

1912—1914 працював вчителем у Стародубській чоловічій гімназії по курсах вступу до філософії та історії. У цей же час завідував місцевим історико-археологічним музеєм.

Восени 1914 перевівся до Павлоградської чоловічої гімназії, де протягом трьох років крім вище згаданих предметів також викладав латинь.

1917 перебрався до Олександрії, де протягом восьми років викладав предмети з історії та української мови в різних освітніх закладах: вчительські курси (1917), гімназія і вчительська семінарія (1917—1920), соціально-економічна школа (1920—1922), педагогічний технікум (1922—1925). 1921—1924 на вчительських курсах читав методичні курси викладання в трудшколах історії культури та рідної мови.

Є відомості про те, що Михайло Бачинський, працюючи в Олександрії, підтримував зв'язок з Сергієм Єфремовим, який в 1929 році був заарештований у справі «Спілки Визволення України».[1]

З вересня 1925 в Одесі, де педагогічну діяльність продовжував у різних навчальних закладах: перша торгово-промислова профшкола (1925—1930), вечірній робітничий ун-ет (1926—1933), курси українізації (1928—1930), театральна школа (1934—1937), робітничий ф-ет кредитно-економічного ін-ту (1935—1937), ОДУ (1936—1937), медичний ін-ут (1937). Через політичні та економічні обставини цього часу був змушений погодитися на викладання переважно української та латинської мови.

В Одесі розпочав активну наукову роботу, яка відбувалась під керівництвом Михайла Слабченка який запрошує його до семінару підвищеного типу при ОІНО як слухача (1926), стає викладачем семінару з латинської мови. У квітні 1927 став аспірантом Одеської секції Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури при тому ж інституті. В обліковій картці аспіранта М. Слабченка згодом записав: «вийде з нього блискучий вузівський викладач і цікавий науковий дослідник». У семінарі виступав з багатьма доповідями, наприклад «Лютневий 1917 року переворот в Одесі», а деякі доповіді були надруковані в місцевих збірках.

Основною його науковою роботою в семінарі була промоційна праця «Торгівля Запоріжжя з Кримом», але в цей час він також опрацьовував тему «Позашкільна освіта на Півдні України». З відкриттям 1926 ОНТ, яке діяло як одеська філія ВУАН, став його активним членом. Наприкінці 1920-х М. Слабченко залучив його до підготовки до друку Запорізького Архіву. На рубежі десятиріч видання архіву Коша на деякий час загальмувалось, а вже 1932 він з іншими науковцями на чолі з Наталією Полонською-Василенко знову повернувся до видання архіву Коша.

Батько — народний учитель в Олександрії Опанас Васильович Бачинський (помер 1934 р.), що майже 50 років віддав навчанню олександрійських дітей, завідувач першого міського приходського училища[2].

Мати — Улита Павлівна (померла 1917 р.).

Брат — Костянтин, також закінчив Київський університет, вчителював (помер 1919 р. в Одесі). Сестра Олена, дружина олександрійського нотаріуса Аполлона Цівчинського (помер 1919 р.), мати Алли Цівчинської.[3]

Дружина Домініка. Донька Зоя (нар. 18 грудня 1912 р.[4]).[1]

19 лютого 2016 року на честь Михайла Бачинського в його рідному місті Олександрії було названо вулицю[5].

• Історія революційного руху на Олександрійщині в 1917—1922 рр. — Олександрія, 1922; Голод на початку 90-х років на Херсонщині і діяльність М. В. Левитського // Записки Одеського наукового при Української Академії наук товариства. Секція соціально-історична. — 1927. — Ч. 1;
• Головні економічні течії 30-х — 40-х років ХІХ ст. на Степовій Україні // Записки Одеського наукового при Української Академії наук товариства. Секція соціально-історична. — 1928. — Ч. 3.

• Бачинський А. Д. Михайло Бачинський учень Михайла Слабченка // Академік Михайло Єлисейович Слабченко: наукова спадщина і життєвий шлях. — Одеса, 1995. — С. 105—115;
• Хмарський В. М. Про участь М. Є. Слабченка у підготовці до видання архіву Коша Нової Запорозької Січі // Академік Михайло Єлисейович Слабченко: наукова спадщина і життєвий шлях. — Одеса, 1995;
• Одеський Мартиролог. Т. 1. — Одеса, 1997. — С. 45;
• Історія НАН України. 1924—1928. — К., 1998. — С. 341;
• Левченко В. В. Організація та діяльність Одеської секції Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури при Одеському інституті народної освіти // ЗІФ. — Одеса, 2003. — Вип. 13. — С. 136—137.