Безгромадянство

Безгромадя́нство — юридичний стан осіб, що не мають громадянства в будь-якій державі.

Статус

Найчастіше стан безгромадянства виникає внаслідок розходження законодавства різних країн про громадянство, а саме: для жінки при одруженні з іноземцем, коли вона не зберегла свого громадянства і не одержала громадянства чоловіка; для дітей, що народилися від осіб, які не мають громадянства. Стан безгромадянства виникає також внаслідок автоматичної втрати громадянства в силу закону або позбавлення громадянства на підставі судового вироку чи рішення вищих органів держ. влади.

В СРСР

В СРСР поняття безгромадянства встановлене законом 1938 р. «Про громадянство СРСР», ст. 8 якого говорить: «Особи, що проживають на території СРСР, які не є в силу цього Закону громадянами СРСР і не мають доказів своєї приналежності до іноземного громадянства, вважаються особами без громадянства». Особи, що не мають громадянства (апатриди, аполіди), не користуються виборчими й іншими правами, які надаються виключно громадянам д-ви, а також правами і пільгами, що надаються іноземцям згідно з міжнар угодами. Апатриди підлягають законам країни, в якій вони перебувають. Урегулювання питання про Б. після другої світової війни ускладнюється позицією правлячих кіл деяких імперіалістичних держав, які намагаються підвести під поняття Б. переміщених осіб. У вересні 1954 була підписана розроблена Комісією міжнародного права ООН конвенція про стан осіб без громадянства. У лютому 1957 підписано спрямовану на зменшення деяких випадків безгромадянства «Конвенцію про громадянство заміжньої жінки», яку УРСР ратифікувала 25 вересня 1958.

Див. також

Примітки

    Література

    Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.