Безпалків Ольга Володимирівна

О́льга Володи́мирівна Безпа́лків (нар. 10 квітня 1946, Полтава) — художник-кераміст. Член Національної спілки художників України з 1982 року).

Біографія

Безпалків Ольга Володимирівна
Народження	10 квітня 1946(1946-04-10) (75 років) Полтава
Країна	Україна
Навчання	Львівське училище прикладного мистецтва імені Івана Труша Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Діяльність	художниця
Напрямок	художня кераміка
Працівник	ЛЕКСФd і Національний лісотехнічний університет України
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Безпалків Роман Михайлович

Безпалків Ольга народилась у Полтаві 10 квітня 1946 року. Навчалась у Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша[1] Продовжила навчання у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, який закінчила у 1971 році, викладач з фаху І. Томчку. З 1972 по 1996 працює художником-керамістом на львівській скульптурно-керамічній фабриці. Починаючи з 1996 асистент з рисунку у Лісотехнічному інституті. Починаючи з 1975 року бере активну участь у виставках Італія 1977, Польща 1978, Фінляндія 1983, Угорщина та Німеччина 1983. Персональні виставки відбулись у 1988 році у Києві та у 1996 році у Львові.[2]

Роботи

• Робота «Думи», що складається з керамічних штофів «Ремесла», «Розваги», «Військо» виконаний у кам'яній масі декоровано емалями (1973). Прямокутні площини посудин декоровані рельєфними зображеннями, та підсилені розписом. [3]
• Декоративна пластика «Конфлікт» (1986). Основним об'ємом роботи є дві макітри які поставлені одна на одну отворами. Верхня трохи зміщена, що зорово порушує рівновагу. На обох макітрах сидять виліплені фігурки собак, що гарчать одна на одну. Порушення рівноваги створює відчуття напруги та неспокою. [4]
• Декоративна пластика «Пісковий годинник». У роботі художниця підіймає тему людського буття. Людські постаті, що символізують різні етапи життя, розмішені на розширеній частині зрізаного конуса. [5]
• Композиція «Круки» виконана у шамоті та декорована солями.[5]
• Серія «Макітри» до якої входять роботи «Розпач», «Спроба», «Зусилля».[5]
• Декоративна таріль «Дівчина і море» (1982). У роботі настрій морського пейзажу майстерно передано поєднанням фактури та вміло підібраній кольоровій гамі. [5]
• «На свято з піснею» (1982).[6]
• Штоф «Львівський» робота виконана у кам'яній масі та декорована кольоровими емалями (1987) [5]
• Кавовий сервіз (1981). Форми посудин присадкуваті, прості та конструктивні з великими площинами для розпису. Розпис виконано у вільній манері, емаллю по емалі, що надає зображенням м'якості та акварельності. Художниця використала коричневу, темно-зелену жовту та синю барви. Стилізовані зображення рослин, птахів та звірів подані локальним плямами.[7]
• Набір посудин для спецій (1982). Посудини мають просту форму — гранчастий прямокутний об'єм, що зливається з дещо опуклою кришкою. Кожен предмет декоровано розписом із зображенням процесу збирання чи обробки спеції, яка повинна у ньому зберігатись. [8]
• Сувенірні пласти «Львів» (1973).[9]
• Декоративна таріль «До млина» (1979). Декор виконано розписом. У виконанні композиції прочитуються риси народного примітивізму та умовність у передачі образів.[10]
• Серія декоративних пластів «Квіти», «Риби», «Птахи у клітці» (1975) рік.[11]
• Серія декоративних пластів присвячена архітектурі Львова «Чорна кам'яниця», «Будинок Корнякта», «Бернардинський костел» (1975) рік.[11]
• Декоративна таріль «Дорога» (1980). Стилізовані людські постаті простягаються від краю тарілки до її центру, їх перспективне зменшення створює враження безкінечного простору.[6]
• Декоративна композиція «Народний театр» (1976). Пластична група складається зі стилізованих фігурок: царя, чорта, ангела — героїв вертепу. Персонажі вирішення за допомогою традиційних за формою керамічні об'ємів. Вушка глечиків вирішені у формі рук, а кришечки — у формі голови.[6]
• «Народне мистецтво» (1982), «Весела карусель» (1982). У роботах використовуються прийоми народного гончарства поряд із прийомами ручного ліплення.[6]
• Композиція «Пастка» (2006). Шамот, авторська техніка.[12]