Безрадісний провулок (фільм)
«Безрадісний провулок» (нім. Die freudlose Gasse) — німий німецький кінофільм режисера Георга Вільгельма Пабста, знятий в стилі «вуличного фільму», один з перших фільмів «нової речовинності» в кіно.
Безрадісний провулок | |
---|---|
Die freudlose Gasse | |
| |
Жанр | драма |
Режисер | Г. В. Пабст |
Продюсер | Michael Salkindd |
Сценаристи | Ф. Х. Ліон, Віллі Хаас |
На основі | роману Гуго Беттауера |
У головних ролях |
Грета Гарбо Аста Нільсен |
Оператори |
Роберт Лах Курт Ортел, Гвідо Зеєбер Вернер Краус |
Композитор | Max Deutschd |
Художники | Отто Ердманн, Ганс Зонле |
Кінокомпанія | Sofar-Film |
Дистриб'ютор | Arnoldo Mondadori Editored |
Тривалість | 125 хв. |
Мова | німий |
Країна | Веймарська республіка |
Рік | 1925 |
Дата виходу | 18 травня 1925 Берлін |
IMDb | ID 0015842 |
Рейтинг | IMDb: |
Безрадісний провулок у Вікісховищі |
Сюжет
Відень часів післявоєнної депресії. У провулку, який називають Безрадісним, в одному житловому будинку живуть дві сім'ї: на першому поверсі Лехнери, на другому — Румфорти. Лехнери бідняки: мати — праля, батько — одноногий інвалід, безробітний, і донька Марія (Аста Нільсен). На життя вони заробити практично не в змозі, і Марія розраховує на вигідний брак з якимось Егоном (Генрі Стюарт). Егон грає на біржі, і йому увесь час потрібні гроші, тому він, не відмовляючись від Марії, сходиться з «напівстітською дамою»; Марія ж, ставши власницею багатого спекулянта, одного дня у приступі ревнощів вбиває свою суперницю і так обставляє справу, що усі підозри падають на Егона.
Румфорти, що живуть над Лехнерами, до певного часу були цілком забезпеченою буржуазною сім'єю — глава сімейства обіймав добре оплачувану посаду міського радника, але важкий час інфляції зрівняв усіх, і Румфорту довелося звільнитися; він почав грати на біржі і невдало, і над цим сімейством так само нависнула загроза голоду. Старша дочка Румфорта, Грета (Грета Гарбо), задля порятунку сім'ї від голоду, приймає пропозицію якоїсь мадам, яка влаштовує їй побачення з багатими людьми і пропонує роботу у своєму нічному вар'єте.
І Лехнери, і Румфорти, як і інші жителі Безрадісного провулку, вимушені систематично зустрічаються в одному місці, у м'ясній крамниці, де господарює її власник Герінгер (Вернер Краус). Щоб купити його м'ясо, люди вишиковуються у довжелезні черги, а кому воно дістанеться, вирішує м'ясник. У цій черзі за м'ясом зрівнюються усі, а м'ясник, що відчуває себе тріумфатором перед нещасними людьми, користується своїм положенням і заманює до себе жінок.
Марія Лехнер урешті-решт зізнається, що суперницю убила вона, а Грету Румфорт після усіляких перипетій позбавляє від всіляких сумнівних пропозицій лейтенант з американського Червоного Хреста (Ейнар Гансон), що закохався в неї. Знаходить свою долю і м'ясник: одного дня молода жінка з черги, якій не дісталося м'яса, благала м'ясника дати їй його для дитини, але той брутально їй відмовив, і тоді вона, увірвавшись до його крамниці, зарізала його.
В ролях
Актор / акторка | Роль | |
---|---|---|
Аста Нільсен | • | Марія Лехнер |
Ґрета Ґарбо | • | Ґрета Румфорт |
Агнеса Естергазі | • | Регіна Росеноф |
Вернер Краус | • | м'ясник Герінгер |
Генрі Стюарт | • | Егон Штірнер |
Ейнар Гансон | • | лейтенант Девіс |
Григорій Хмара | • | кельнер |
Карл Етлінґер | • | Макс Росеноф |
Ілка Ґрюнінґ | • | фрау Росеноф |
Яро Фюрт | • | консультант Румфорт |
Цікаві факти
- У фільму Пабст застосував розроблений ним метод невидимого монтажу: він робив вставку під новим ракурсом у той момент, коли фігура або предмет переміщувалися екраном. Це не лише дозволяло монтажу бути менш помітним, але і забезпечувало більш плавну течію дії сюжету[1].
- Реалістична суворість Пабста, який відтворив у фільмі зубожіння дрібнобуржуазного класу, неприємно уразила багатьох його сучасників. У Англії прокат цієї стрічки було заборонено, її копії, що демонструвалися в Італії, Франції, Австрії та інших країнах, піддалися значним скороченням[2].
Примітки
- Дэвид Паркинсон. Кино. — М. : Росмэн, 1996. — С. 28. — (Оксфордская библиотека) — ISBN 7519-0374-9.(рос.)
- Зигфрид Кракауэр. Глава 14. Новый реализм // От Калигари до Гитлера = From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. — М. : Искусство, 1977. — С. 170. — 10 000 прим.(рос.)
Посилання
- Безрадісний провулок доступний для вільного завантаження з Інтернет-архіву [більше] (англ.)
- Література про фільм(англ.)
- Безрадісний провулок на oKino.ua