Бей Конон

Єпископ Конон (Бей) (Бей Конон нар.1884[1] — загинув після 1937) — архієрей Української Автокефальної Православної Цекрви (1922-1937); єпископ Богуславський (1922), єпископ Прилуцький і Роменський (1922-1928), єпископ Черкаський і Чигиринський (1928-1930). Короткий період — архієпископ новоствореної УПЦ з титулом Черкаський (1932-1934). Жертва окупаційного комуністичного терору (висланий з України до Іркутська, де зник).

Конон Бей
Єпископ Богуславський, єпископ Прилуцький і Роменський, єпископ Черкаський і Чигиринський
Інтронізація: 1922
Церква: УАПЦ
 
Діяльність: пресвітер
Національність: українець
Народження: 1884(1884)
Єп. хіротонія: 1922

Життєпис

1908 рукоположений у сан священика Синодальної Церкви Російської імперії (РПЦ). Служив у селі Чайки Богуславської волості.

1915 пройшов курс богословських наук у духовній семінарії Києва Відомства православного сповідання Російської імперії.

У часи УНР та під час окупації

Підтримав відновлення Української Держави 22 січня 1918, включившись у боротьбу за створення Української Церкви та її автокефалії.

Був делегатом Першого всеукраїнського церковного собору 1921, на якому було створено ієрархію УАПЦ. Тоді ж підвищений до сану протоієрея.

7 лютого 1922хіротонізований на єпископа Бо­­гуславського УАПЦ. Того ж року переведений на кафедру до міста Прилука з титлом «Прилуцький і Роменський».

25 лютого 1927 — президія ВПЦР на своєму засіданні висловила щиру подяку єпископові Кононові (Бею) «за його невтомну і корисну працю по благовістю й організації церковного життя на Прилуччині й Роменщині».

Однак після цього у єпархії преосвященного Конона Бея спалахнув конфлікт: президія Роменської окремої церковної ради на чолі з протоієреєм Л. Терлецьким і священиком Г. Язвінським вирішила позбутися єпископа та 15 червня того ж року звернулася до ВПЦР зі скаргою, що Конон Бей вносив лише дезорганізацію в життя округи, присвоював адміністраційні функції і не задовольняє ОЦР як єпископ УАПЦ. Сам Конон Бей назвав скаргу безсоромною навалою, але запропонував ВПЦР звільнити його, якщо він не задовольняє церкву. Однак ВПЦР у відповідь на скаргу 9 серпня виступила на захист єпископа Конона та закликала ОЦР до порядку[2].

Єпископ був делегатом Другого Всеукраїнського церковного собору УАПЦ 1927 року. На ньому був головою мандатної комісії, входив до комісії для розгляду матеріалів  щодо обвинувачень з боку окупаціної влади проти митрополита Василя (Липківського)[3]. Ставив питання руба митрополитові Миколі (Борецькому) «з ким він» — з єпископатом, чи з митрополитом Василем (Липківським)[4].

З 1928-го по 1930-й — єпископ Черкаський і Чигиринський. Катедральний храм — церква Різдва Пресвятої Богородиці[5].

Брав участь у відродженні ліквідованої УАПЦ під новою назвою УПЦ - архієпископ Черкаський. Станом на 1932 проживав у Києві, зустрічався з архієпископом Костянтином (Малюшкевичем) та організовував роботу архиєпархії принаймні до 1934 року.

Заарештований у травні 1936 року[6] разом із багатьма іншими єпископами.

Висланий до Ір­­кутська на початку 1930-х років. Подальша доля невідома.

Під час допиту ДПУ 1937 року архієпископ Костянтин (Малюшкевич) під тиском назвав Конона (Бея) одним із учасників "контрреволюційної змови, що тривала з 1922 року". Однак провиною назвав лиш те, що єпископ був одним із найактивніших в організації життя Прилуцько-Роменської єпархії УАПЦ.

Примітки

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.