Бей Конон
Єпископ Конон (Бей) (Бей Конон нар.1884[1] — загинув після 1937) — архієрей Української Автокефальної Православної Цекрви (1922-1937); єпископ Богуславський (1922), єпископ Прилуцький і Роменський (1922-1928), єпископ Черкаський і Чигиринський (1928-1930). Короткий період — архієпископ новоствореної УПЦ з титулом Черкаський (1932-1934). Жертва окупаційного комуністичного терору (висланий з України до Іркутська, де зник).
| Конон Бей | ||
| ||
|---|---|---|
| Інтронізація: | 1922 | |
| Церква: | УАПЦ | |
| Діяльність: | пресвітер | |
| Національність: | українець | |
| Народження: | 1884 | |
| Єп. хіротонія: | 1922 | |
Життєпис
1908 рукоположений у сан священика Синодальної Церкви Російської імперії (РПЦ). Служив у селі Чайки Богуславської волості.
1915 пройшов курс богословських наук у духовній семінарії Києва Відомства православного сповідання Російської імперії.
У часи УНР та під час окупації
Підтримав відновлення Української Держави 22 січня 1918, включившись у боротьбу за створення Української Церкви та її автокефалії.
Був делегатом Першого всеукраїнського церковного собору 1921, на якому було створено ієрархію УАПЦ. Тоді ж підвищений до сану протоієрея.
7 лютого 1922 — хіротонізований на єпископа Богуславського УАПЦ. Того ж року переведений на кафедру до міста Прилука з титлом «Прилуцький і Роменський».
25 лютого 1927 — президія ВПЦР на своєму засіданні висловила щиру подяку єпископові Кононові (Бею) «за його невтомну і корисну працю по благовістю й організації церковного життя на Прилуччині й Роменщині».
Однак після цього у єпархії преосвященного Конона Бея спалахнув конфлікт: президія Роменської окремої церковної ради на чолі з протоієреєм Л. Терлецьким і священиком Г. Язвінським вирішила позбутися єпископа та 15 червня того ж року звернулася до ВПЦР зі скаргою, що Конон Бей вносив лише дезорганізацію в життя округи, присвоював адміністраційні функції і не задовольняє ОЦР як єпископ УАПЦ. Сам Конон Бей назвав скаргу безсоромною навалою, але запропонував ВПЦР звільнити його, якщо він не задовольняє церкву. Однак ВПЦР у відповідь на скаргу 9 серпня виступила на захист єпископа Конона та закликала ОЦР до порядку[2].
Єпископ був делегатом Другого Всеукраїнського церковного собору УАПЦ 1927 року. На ньому був головою мандатної комісії, входив до комісії для розгляду матеріалів щодо обвинувачень з боку окупаціної влади проти митрополита Василя (Липківського)[3]. Ставив питання руба митрополитові Миколі (Борецькому) «з ким він» — з єпископатом, чи з митрополитом Василем (Липківським)[4].
З 1928-го по 1930-й — єпископ Черкаський і Чигиринський. Катедральний храм — церква Різдва Пресвятої Богородиці[5].
Брав участь у відродженні ліквідованої УАПЦ під новою назвою УПЦ - архієпископ Черкаський. Станом на 1932 проживав у Києві, зустрічався з архієпископом Костянтином (Малюшкевичем) та організовував роботу архиєпархії принаймні до 1934 року.
Заарештований у травні 1936 року[6] разом із багатьма іншими єпископами.
Висланий до Іркутська на початку 1930-х років. Подальша доля невідома.
Під час допиту ДПУ 1937 року архієпископ Костянтин (Малюшкевич) під тиском назвав Конона (Бея) одним із учасників "контрреволюційної змови, що тривала з 1922 року". Однак провиною назвав лиш те, що єпископ був одним із найактивніших в організації життя Прилуцько-Роменської єпархії УАПЦ.
Примітки
- Руське православ'я. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 5 листопада 2016.
- Всеукраїнський Церковний Собор в Києві 14-30 жовтня 1921р., його діяння і подальші події в житті УАПЦ на Україні до Другої світової війни
- Витяг з протоколу Передсоборної Наради УАПЦ від 26–30 липня 1927 р.
- Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 45/55 за час з 6 до 12 листопада 1927 р.
- Михайло Сиволап. Про перейменування вулиць: Сєдов русифікований донецький нащадок вихідців із Черкащини
- Ліквідація УАПЦ. Сайт Територія терору
Джерела
Посилання
- Конон Бей // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 695—820. — 1000 екз.