Березюк Володимир Володимирович

Володимир Володимирович Березюк (бл. 1992 — 22 березня 2012) — український військовик. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Березюк Володимир Володимирович
Народження 1992
Смерть 22 березня 2012(2012-03-22)
Харків, Україна
Поховання Міське кладовище № 15d
Країна  Україна
Вид збройних сил  Повітряні сили
Рід військ  Радіотехнічні війська
Звання  Солдат
Формування 164 РТБр
Нагороди

Біографія
Михайло Добкін вручає нагороду Людмилі Березюк за померлого сина

Народився у родині Володимира та Лариси Березюк, навчався у середній школі № 42 Харкова. Проходив строкову службу у 164-й радіотехнічній бригаді Повітряного командування «Центр». Загинув під час нападу на військову частину. На думку експерта Радіо Свобода — Олександра Ковальова, причиною смерті Березюка стала відсутність у нього спеціальної підготовки. Нападники атакували зненацька, так що Березюк не встигнув зробити попереджувальний постріл. Він отримав сім ножових поранень і помер на місці. Напад відбили товариші Березюка, один з нападників був вбитий, іншого затримали. Згодом другого нападника засудили до довічного покарання[1].

Згідно матері Володимира Березюка — Людмили, її сину залишався тиждень до демобілізації[2]. Похований на п'ятнадцятому міському кладовищі[3].

Указом президента України № 220/2012, Володимира Березюка «За мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов'язку», було посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня, разом з ним нагороду отримали два його товариша які відбили напад[4].

Урочисте вручення нагород відбулося 5 квітня 2012 року, на ньому були присутні батьки Володимира Березюка — Володимир та Лариса. Замість Володимира нагороду отримала матір. Під час вручення нагород, голова Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін так характеризував нагороджених[5]:

Ці люди в мирний час здійснили подвиг. Вони чесно, сумлінно та професійно виконали свій військовий обов'язок.

Харківський міський голова Геннадій Кернес сказав, що[5]:

Ім'я Володимира Березюка буде вписано золотими літерами в історію солдатської слави. Вічна йому пам'ять.

Нагороди

Пам'ять
  • Меморіальна дошка на фасаді середньої школи № 42[6].
  • Ім'я Володимира Березюка було «навічно» внесено в списки 164-ї радіотехнічної бригади[5].

Примітки
  1. Напад на військову частину у Харкові – не випадковість. Радіо Свобода. Процитовано 29 листопада 2021.
  2. Суд по делу о нападении на воинскую часть в Харькове: обвиняемый выслушал «пожизненный» приговор безучастно. crime.fakty.ua (укр.). Процитовано 29 листопада 2021.
  3. Володимир Березюк. photo.unian.ua (укр.). Процитовано 7 вересня 2020.
  4. Правительственный портал :: Президент України нагородив за мужність воїнів із Харкова. old.kmu.gov.ua. Процитовано 29 листопада 2021.
  5. Михайло Добкін вручив орден «За мужність» солдатам, які відбили озброєний напад на караул в Харкові 22 березня. Харківська обласна державна адміністрація. Процитовано 29 листопада 2021.
  6. У Харкові відкрили меморіальну дошку солдату, загиблому при нападі на військову частину. Архів оригіналу за 25.12.2014. Процитовано 30.04.2012.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.