Береґ (комітат)

Комітат охоплював 3727 км² і його адміністративним центром було м. Берегове (угор. Beregszász). Згідно з сучасними адміністративними кордонами колишній Березький комітат включав Берегівський, Мукачівський, Воловецький, більшість Свалявського і захід Іршавського районів Закарпатської області України, як також малу частину північно-східної Угорщини (Вашарошнаменьський яраш медьє Саболч-Сатмар-Береґ). Найбільшим містом комітату було Мукачево (угор. Munkács), де русини становили тільки 8 % із загальної кількості 17 200 жителів.

Угорці, які прийшли на Закарпаття, за повідомленнями давніх хронік, зокрема «Gesta hungarorum», зустріли тут осіле слов'янське населення. За «Історією карпатських русинів» Михайла Лучкая, також багато русинів із Галичини та Волині «розмістила свої поселення на окраїні, щоб охороняти» — ці терени так і назвали Країною[1]. Наприкінці 80-х років XII століття Угорське королівство просуває свої кордони до передгір'я Карпат настільки, що тут поширюється її комітатський державнотериторіальний устрій у вигляді Ужанського, Боржавського та Уґочанського комітатів. За часів короля Бели IV з династії Арпадовичів Боржавський комітат було розформовано і значна його частина увійшла до новоствореного Березького комітату. Після навали Батия 1241–1242 років утворення комітату було викликано необхідністю захисту північно-східних кордонів Угорського королівства від нових можливих загроз. Перша письмова згадка про комітат Береґ з'являється 1248 року.

У другій половині ХІІІ століття ці землі увійшли до складу Королівства Русі — такою була офіційна назва Галицько-Волинської Держави. Це сталося за правління короля Лева Даниловича [2]. На думку Михайла Грушевського та Леонтія Войтовича, король Лев закріпився на цих землях у 1278—1279, бо 1281 він здійснив похід в сусідню Угочанську жупу[3].

У документі 1299 року берегівський наджупан Григорій (не Георгій) згаданий як «урядник Льва, князя руського»: «Nos Gregorius comes de Bregh officialis Leu ducis Ruthenorum et quotuor iudices nobelium de eodem damus pro memoria»[4]. Ранній герб міста Ломпертсас (Берегово) цілковито збігається з гербом столиці Галицько-Волинської держави Львовом, і саме Лев Данилович підтримав німецьких колоністів на Закарпатті, як і в Галичині[3] 1308 претендент на угорський престол баварський герцог Отто утікав у Баварію через закарпатські володіння короля Русі Юрія Даниловича, де його тепло прийняли[3].

Територія Березького комітату відійшла до Угорського королівства після захоплення теренів Галицько-Волинської держави сусідами. Відтак королівський комітат набув статусу дворянського — місцевій шляхті надали певні привілеї та право на загальних зборах вирішувати важливі питання, зокрема обирати свого лідера — ішпана. Натомість шляхта мала нести королівську службу з охорони кордонів королівства та формувати загони дворянського ополчення.

У XIV столітті розбудовується Мукачівський замок, який стає центром комітату та, фактично, столицею Верхньої Угорщини протягом XV—XVI ст. Початки цієї розбудови традиційно пов'язують з іменем подільського князя Федора Корятовича.

1851–1860 рр. — Березький комітат належить до округу Кошице.

1867–1918 рр. — центром комітату стає м. Берегове.

Після утворення ЗУНР українська етнічна частина комітату повинна була увійти до її складу згідно з «Тимчасовим основним законом» від 13 листопада 1918 року.

Березький комітат існував до 1919 року, коли більшість його території увійшла до складу Чехословацької республіки.

Від XVII до початку XX століття більшість території Березького комітату була частиною великого земельного володіння родини Шенборн-Бухгейм.

Як показують переписи до кінця XVIII століття Береґ був заселений ще переважно русинами-українцями. Після переведення в 1791-1792 рр. початкових шкіл з української мови на угорську, як показує таблиця, в результаті шаленої мадяризації угорці в 1910 році обігнали русинів-українців за своєю чисельністю.

Старий герб Березького комітату XVI століття не зберігся, нема також його опису. Новий герб, створений у 1836 році, є італійським щитом, розділеним на чотири частини срібним хрестом. В першому синьому полі — срібне гроно винограду на зеленій гілці. В другому полі на червоному тлі зображені три золоті жолуді з листям дуба. У третьому полі — на червоному тлі золотий ведмідь, що стоїть на задніх лапах з піднятими передніми, та дивиться праворуч. В четвертому синьому полі — дві срібні риби одна над другою, що пливуть ліворуч.

Цей герб відображав основне багатство комітату — виноградники, дубові ліси з тваринами та дичиною, а також багаті на рибу ріки.

• Csánki Dezső. Magyarország történelmi földrajza a Hunyadiak korában. Bp. 1890
• Györffy György. Az Árpád-kori Magyarország történeti földrajza. I. Budapest, 1963
• Tivadar Lehoczky. Bereg vármegye monográfiáj. t. 1—3. Ungvar, 1881—82