Угочанська жупа

Комітат Угоча охоплював 1213 км². Більша частина території комітату розташовувалась на рівнинній місцевості в долині річки Тиса, тільки зі сходу та північного-сходу комітат прилягав до гірського масиву Тупий. Згідно з сучасними адміністративними кордонами колишній Уґочанський комітат включав Виноградівський, невеликі частини заходу Хустського та півдня Іршавського районів Закарпатської області України, а також частину сучасного повіту Сату-Маре в Румунії.

Наприкінці 80-х років XII століття Угорське королівство просуває свої кордони до передгір'їв Карпат настільки, що тут поширюється її комітатський державнотериторіальний устрій у вигляді Ужанської, Боржавської та Уґочанської жуп.

Комітат Уґоча в письмових джерелах вперше згадується в другій половині XII столітті як королівський мисливський маєток (угор. Ugocsai erdőispánság). У 1299 році королівський комітат набув статусу дворянського — місцевій шляхті надавались певні привілеї та право на загальних зборах вирішувати важливі питання, зокрема обирати свого лідера — ішпана. Натомість знать повинна була нести королівську службу з охорони кордонів королівства та формувати загони дворянського ополчення.

Назва комітату походить від назви села Уґоча, що вперше згадується в документі за 1313 рік, в якому йшлося про затвердження пароха о. Петра з Севлюша на посаді митрополита. Вдруге Уґоча згадується в 1332–1337 роках у папській десятинній відомості як місцевість із власним священиком.

З другої половини XIII століття резиденцією ішпанів Уґочі стає містечко Кіральгаза (угор. Királyháza, нині — смт. Королево). Спадковими ішпанами Уґочанського комітату протягом століть були представники роду Перені.

В XIV столітті до Уґочі приєднано територію замкового маєтку Шашвар (угор. Savári várispánság), розташованого на околицях села Тросник (угор. Tiszasásvár)[1].

У XIX столітті адміністративним центром комітату стає місто Севлюш.

В 1910 році площа Уґочанського комітату становила 1213 км².

Після утворення ЗУНР українська етнічна частина комітату повинна була увійти до її складу згідно з «Тимчасовим основним законом» від 13 листопада 1918 року.

У 1920 році згідно з Тріанонським договором більша частина Уґочі ввійшла до складу Чехословацької республіки, решта, 404 км² — до складу Королівства Румунія. У 1923 р. незначна частина комітату Уґоча, яка залишалась у складі Угорщини, увійшла до новоствореної адміністративної одиниці — об'єднаного комітату Сатмар-Угоча-Берег (hu:Szatmár, Ugocsa és Bereg k.e.e. vármegye).

Після Першого Віденського арбітражу Уґочанський комітат опинився у складі Королівства Угорщина, а його кордони відновлено у попередніх межах. Того ж року шляхом злиття утворено об'єднаний комітат Береґ-Уґоча. У 1940 році, після Другого Віденського арбітражу, об'єднаний комітат було знову розформовано на дві окремі адміністративні одиниці. В 1941 році площа комітату Уґоча становила 894 км².

У 1945 році більша частина комітату ввійшла у складі Закарпатської України до СРСР, а з 1991 року ввійшла до складу України. Інша частина у складі повіту Сату-Маре ввійшла до Королівства Румунія, а також у складі медьє Саболч-Сатмар (з 1990 року Саболч-Сатмар-Береґ) — до Угорщини.

Переважна частина Уґочі була заселена русинами — українцями, жили також угорці, євреї, нечисельна община німців та на півдні невелика група румунів. Після переведення в 1791—1792 рр. початкових шкіл з української мови на угорську в результаті шаленої мадяризації угорці в 1910 році обігнали русинів-українців за своєю чисельністю.

Гербова печатка 1837 року

В 1715 році король Угорщини Карл III подарував Уґочі гербову печатку з круговим написом на латині «SIGILLVM COMITATVS DE VGOCHA». У 1837 році цісар Фердинанд V підтверджує печатку.

Герб на печатці являв собою іспанський щит, розсічений та перетнутий на чотири поля, з центральним щитом та обрамленням золотого кольору. В першому срібному полі зображено зелене гроно винограду на стеблі з листям. У другому синьому полі — поперек поля повернута ліворуч риба. В третьому синьому полі — золотий жолудь із зеленими стеблом та листям. В четвертому полі — поперек поля ліворуч повернутий рак. В центральному щиті червоного кольору — повернутий ліворуч лев золотого кольору, що стоїть на задніх лапах. На обрамленні герба розміщено 23 жолуді. Над щитом розташована срібна лілія, праворуч та ліворуч від неї — дві червоні троянди.

Лев на гербі Уґочанського комітату походив з родинного герба Перені.

• Györffy György, ред. (1890). Magyarország történelmi földrajza a Hunyadiak korában. Budapest.
• Csánki Dezső, ред. (1963). Az Árpád-kori Magyarország történeti földrajza. I. Budapest.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.