Воловецький район

Волове́цький райо́н — колишній район у північній гірській частині Закарпаття. Площа — 544 км². Населення — 23,9 тис. осіб. 98,9 % жителів — українці,  1,1% — національні меншини. Районний центр смт Воловець. Ліквідований у липні 2020 року, у зв'язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи та включений до складу новоутвореного укрупненого Мукачівського району, до якого також увійшли частини колишніх Мукачівського та Свалявського районів Закарпатської області[2].

Воловецький район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті регіону
Основні дані
Країна:  Україна
Область: Закарпатська
Код КОАТУУ: 2121500000
Утворений: 1946 р.
Ліквідований: 2020 р.
Населення: ▼ 23 866 (на 01.01.2020)
Площа: 544 км²
Густота: 44.0 осіб/км²
Тел. код: +380-3136
Поштові індекси: 89100—89141
Населені пункти та ради
Районний центр: Воловець
Селищні ради: 2
Сільські ради: 13
Смт: 2
Села: 24
Мапа району
Районна влада
Голова ради: Лопіт Іван Ілліч
Голова РДА: Понзель Іван Михайлович (в.о.)[1]
Вебсторінка: Воловецька РДА
Воловецька районна рада
Адреса: 89100, Закарпатська обл., Воловецький р-н, смт. Воловець, вул. Пушкіна, 8
Мапа

Воловецький район у Вікісховищі

Географія

Межував зі Сколівським районом та Турківським районом Львівщини, Великоберезнянським, Свалявським, Перечинським та Міжгірським районами Закарпатської області.

Великоберезнянський район Львівська область
(Турківський район)		 Львівська область
(Сколівський район)
Перечинський район
Свалявський район Свалявський район Міжгірський район

Бідність гірської Воловеччини на продуктивні земельні ресурси компенсується природними багатствами. Це листяно-хвойні ліси, в яких зростають переважно смерека і ялиця, бук, ясен і явір. Урочище Росішний, що у Нижньоволовецькому лісництві, багате буковими пралісами. Гірські хребти від Пашківців аж до Високого Каменя — це флористичний заказник «Пікуй», де під охороною багато цінних рідкісних рослин, у тому числі лікарських. Пам'ятка природи, Високий Камінь, славиться тим, що його крутосхили — найвищий у Карпатах ареал вростання дуба скельного і сосни чорної. Трапляються у Верховинських лісах і такі релікти, як тис ягідний, кедр, дуб, бук і ін. Багаті рідкісними цілющими травами, зокрема: арнікою гірською, альпійські луки, конвалією, білоцвітом весняним, підсніжником — лісові масиви; пізноцвітом осіннім і шафраном весняним — долини. Серед багаторічних трав трапляються дивоквіти — гладіолуси дикі. Ці і ряд інших рослин занесені до Червоної Книги і охороняються законом.

Клімат

Клімат Воловеччини помірно континентальний, однак суворіший ніж у низовинних районах. Весна починається тут пізніше, а зима — раніше на 2—3 тижні. Заморозки тривають до перших днів травня. Зима настає у другій половині листопада, сніг випадає у другій половині грудня. Якщо в низинах Закарпаття сніговий покрив нестійкий, глибина його 30—40 см, то на території Воловеччини він набагато глибший і стійкіший, в горах нерідко до 2 метрів, а танення починається у березні-квітні. Морози сягають інколи нижче −30°С. В ущелинах високогір'я латки снігу біліють інколи й до середини літа.

Багата Воловеччина дарами природи — малиною, суницею, чорницею, ожиною, лісовим горіхом, грибами, іншими плодами.

Гідрографія

Всі річки Воловеччини — притоки Латориці, що бере початок на південних схилах Верховинського Вододільного хребта, з-під Верецького перевалу. Вона дала назву селу Латірка, що розкинулося по обидва береги її русла, яке з плином набирає повноводності. До неї вливаються річечки Башта, Славка, що протікають через Верхні Ворота, Верб'яж, Гукливий, Воловець, а також інші водойми, що беруть початок у верхів'ях гір, найбільша з яких — річка Жденівка. Вони мають стрімку течію, круті береги, нещирокі долини.

На Воловеччині є 7 мінеральних джерел. Найвідоміше з них в урочищі Занька. Тривалий час тут працювали купальні, утримувані лісокомбінатом.

Тваринний світ

Окрасою і багатством лісів є благородні олені і козулі, ведмеді і лисиці, куниці і білки. Живуть тут дикі свині, рисі, вовки. Щебече у верхів'ях дерев різноманітне птаство. У малодоступних урочищах любителям природи інколи таланить зустріти чорних лелек.

Із риб, що живуть у гірських річках, є пструг річковий і райдужний. За межами району й області відомий форелевий заказник «Оса» у форелевим інкубатором, який упродовж десятка літ зарибнює водні артерії Воловеччини і продає мальків багатьом природопримножуючим організаціям.

Історія

Воловеччина є частиною етнографічного району Бойківщини, однієї із трьох відомих історико-етнографічних груп українських Карпат — гуцулів, бойків, лемків, що мають істотну відмінність у побуті, звичаях, обрядах і матеріальній культурі. Проте східна частина району заселена лемківським субетносом. Таки чином через Воловеччину проходить межа між двома етнографічними групами українців: лемками і бойками.

Воловеччина з райцентром у Воловці стала районом у 1946 році. 1962 року, у зв'язку з укрупненням адміністративних одиниць у СРСР, Воловеччину було віднесено до Свалявського району. Указом Верховної Ради УРСР від 4 січня 1965 року, коли всі 13 районів Закарпаття було відновлено, Воловеччині також повернуто статус району.

Адміністративний устрій

Адміністративно-територіально район поділяється на 2 селищні ради і 13 сільських рад, які об'єднують 26 населених пунктів та підпорядковані Воловецькій районній раді. Адміністративний центр — смт Воловець[3].

Економіка

Туризм

Краса верховин, цілющість гірського повітря і нині слугують індустрії туризму. Лікувально-оздоровчі комплекси «Плай» у Воловці, «Форель» — у Жденієві, «Пікуй» — у Біласовиці, туристична база «Думка» та пансіонат «Смерічка» у селі Гукливий та готель «Плай» в смт Воловець одночасно можуть прийняти понад 650 відпочиваючих. Вже понад десяток літ основний контингент приїжджих на оздоровлення — це жителі регіону, ураженого радіацією чорнобильського лиха.

Відпочиваючих, а також спортсменів приваблюють у «засніжені гори» які оснащені канатно-буксирувальними підйомниками на схилах біля ЛОК «Форель» у Жденієві, ЛОК «Пікуй» у Біласовиці та поблизу села Подобовець Міжгірського району.

Транспорт

Районом проходить низка важливих автошляхів, серед них E50 та E471.

Населення

Динаміка чисельності населення[4]

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[5]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 12 414 2570 1924 3814 2807 1257 42
Жінки 13 060 2517 1750 3667 2970 2072 84

Національний склад населення району за переписом 2001 року[6]

національністьчисельністьчастка
українці2518298,9 %
росіяни1650,6 %
угорці250,1 %
словаки250,1 %
німці220,1 %
білоруси170,1 %

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Воловецького району було створено 27 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 64,02 % (проголосували 12 478 із 19 490 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 59,10 % (7 374 виборців); Юлія Тимошенко — 15,07 % (1 881 виборців), Олег Ляшко — 9,34 % (1 166 виборців), Анатолій Гриценко — 4,33 % (540 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,62 %.[7]

Відомі люди

Верховинський край багатий талановитими, діяльними особистостями, які прославились у літературі, мистецтві, суспільно-політичному житті. Це письменники Лука Дем'ян з с. Верхні Ворота, Олекса Улинець з с. Тишів, Василь Щерицький — депутат Чехословацького парламенту 20—30 рр. із с. Лази, Василь Пагиря із с. Щербовець, Федір Могіш та Марія Ігнатишин із с. Скотарського, поетеса Софія Малильо та Грига Іван — депутат сейму Карпатської України з Верхніх Воріт. Далеко відомі за межами Воловеччини співачка Віра Баганич із смт Воловець, Заслужений артист Білорусі Юрій Павлишин, академік Георгій Калитич з Біласовиці; ректор УжНУ, академік Володимир Сливка із Тишова; генерал-лейтенант міліції Іван Мотринець. У Воловці виросли і отримали путівки в життя Антон Антонович Лявинець, доктор медичних наук, професор, очолює Міжнародний центр реабілітації важкохворих дітей в м. Будапешт і Іван Антонович Лявинець — єпископ греко-католицької церкви Чеської Республіки.

Примітки
  1. Розпорядження Президента України від 24 березня 2020 року № 207/2020-рп «Про звільнення В.Рогової з посади голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області»
  2. Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Процитовано 10 серпня 2020.
  3. Адміністративно-територіальний устрій Воловецького району на сайті Верховної Ради України
  4. Динаміка чисельності адміністративних одиницьк України. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 9 травня 2015.
  5. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Закарпатська область (осіб) - Регіон, 5 рiчнi вiковi групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком...2001].
  6. Molnár József — Molnár D. István: Kárpátalja népessége és magyarsága a népszámlálási és népmozgalmi adatok tükrében (II. Rákóczi Ferenc Kárpátaljai Magyar Főiskola, Matematika és Természettudományi Tanszék, Beregszász, 2005)
  7. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 19 лютого 2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.